Оповідання “Геній” починається так: “Коли Цзян Дачжі був маленьким, старші люди в селі й вчителі в школі вважали його найрозумнішою дитиною. Він народився з круглою головою, з блискучими синьо-чорними очима, так що, дивлячись на нього, одразу можна було сказати — геній. Тоді як учителі хвалили його й однокласницям він подобався, ми — його однокласники — завжди терпіти його не могли, страшенно ненавиділи. Тепер ми розуміємо, що це нездорове почуття — заздрість. Учитель часто сварив нас і казав, що наші голови, як нарив на всохлому в’язі, сокирою стинай, все одно і рубця не зробиш, що, мовляв, нам треба вчитися у Цзян Дачжі”.
Прочитавши оповідання, ви дізнаєтесь, у чому полягала геніальність головного героя Цзян Дачжі та яким було його життя. А ще:
Що ж таке геніальність — подарунок долі чи величезна відповідальність перед суспільством і навантаження на психіку?
Чи легко бути генієм?
Як ставитись до генія і вибудовувати спілкування в колективі, в якому є геній?
Як узагалі реагувати на інакшість будь-якої людини?
