Пилип Орлик

Хто такий Орлик і навіщо йому знадобилась конституція

Пилип Орлик був соратником і генеральним писарем українського гетьмана Івана Мазепи, який повстав проти російського царя Петра І й вступив у союз зі шведським королем Карлом ХІІ. Після поразки шведського війська під Полтавою (1709) Карл ХІІ разом з Мазепою відійшли на турецьку територію, зупинившись у місті Бендери (зараз територія Молдови). Серед наближених, котрі супроводжували Мазепу, був і Орлик. Після смерті Мазепи козацька старшина обрала Орлика наступним гетьманом. Там же 1710 року був укладений документ, який прописував умови й устрій української держави у разі проголошення її самостійності, пояснює у розмові з DW Сергій Кот, керівник Центру досліджень проблем повернення та реституції культурних цінностей при Національній академії наук України.

Самого Орлика пізніше прозвуть "гетьманом у вигнанні", а укладені ним "Договори і Постановлення прав та Вольностей Війська Запорозького" стануть відомі як "Конституція Пилипа Орлика". Згодом Пилип Орлик перебрався до Швеції, де він певний час мешкав. "Саме з цією конституцією Орлик наступні кілька десятків років веде переговори з монархами іноземних дворів про відвоювання незалежності України, і саме ґрунтуючись на цьому документі він проводить дипломатичну політику, через що Україна знана і відома в європейських колах", - говорить науковий співробітник Інституту історії України Національній академії наук Олександр Алфьоров.

Що представляє собою "Конституція Орлика" і в чому її особливість

Підписаний у Бендерах документ фактично був договором між гетьманом, старшиною, запорожцями і шведським королем мав регламентувати гетьманське правління після відновлення незалежності України. "Конституція Пилипа Орлика" складається з преамбули, 16 статей та присяги гетьмана. У документі обґрунтовуються права України на незалежність від Москви, регламентуються відносини в державі. Також у документі розподіляється влада на судову, виконавчу та законодавчу, що свідчить про високий рівень юридичної культури України 18 століття, пояснює Алфьоров. Як зауважив його колега історик Кот, у цей час "в українському середовищі, нехай це і була політична еміграція, народжується уявлення про співвідношення влад, демократичні засади, коли гетьман підзвітний раді старшини". "На той час це було абсолютно щось нове не лише з точки зору історії України, а й європейської та світової", - каже Кот. У будь-якому разі, додає Альфьоров, це перший документ, який передбачає розподіл трьох гілок влади. "Цю тріаду європейські юристи вичленили на кілька десятків років пізніше", - констатував він.

Попереджав про російську небезпеку

Історики віддають належне Орлику за чітке розуміння, що найбільша небезпека для Україна йшла тоді з російського боку.

В 1734-му Орлик, наприклад, звернувся до запорожців, застерігаючи їх не йти під Росію, говорячи, що вона «… свої зобов’язання і грамоти царським указом скасувала, свої суди і права мучительські в Україні запровадила і встановила, а наші військові скасувала. Уряд гетьманський у відставку відправила й викорінила, колегію якусь свою з 12 людей-мучителів у Глухові затвердила. Вони людей наших, як худобу, мордували, один з одним наодинці розмовляти не давали, по-звірячому мучили, кнутували, ребра ламали, як свиней, зв’язували і жаром палили, смолою киплячою поливали, вішали, голови стинали, четвертували й іншими муками, в світі небаченими, народ терзали».

Окрім Конституції, Орлик залишив по собі і «Діаріуш», вівши щоденники з 1720 по 1732 роки.