07.11.2022, понеділок — 311-й день року. До Нового року — 54 дні.
7 листопада 1899 року в Чернігові у сім’ї журналіста, перекладача, письменника Михайла Михайловича Могилянського народилася донечка, Ладя. Лідія Михайлівна Могилянська — видатна українська поетеса, трагічно забута Україною, і, можливо, є одним з найкращих ліриків України ХХ сторіччя.
За життя не вийшло жодної збірки віршів поетеси українською мовою. Ладя (Лада, Лідія) дебютувала 1919 року на сторінках провінційної чернігівської преси. Протягом 1923–1929 років друкувалася в київських журналах «Життя й революція» та «Нова громада», «Літературно-науковий вісник» (Львів), «Зоря» (Дніпропетровськ), «Всесвіт», «Червоний шлях» (обидва — Харків), чернігівській газеті «Селянське життя» та ін.
1929 року Лідія Михайлівна була засуджена за "розповсюдження контрреволюційної літератури та участь в організації «Демократичний союз», яка закликала до боротьби з існуючим ладом" до вищої міри покарання — розстрілу, із заміною на десять років ув'язнення у таборах. Строк відбувала на Соловках і Бел-Балттаборі — на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу.
На засланні Ладя Могилянська брала участь у табірних виданнях: друкувалася в журналі «Соловецкие острова», збірниках «Музыка двух каналов», «Музыка трассы» (обидва — 1936). На будівництві каналу Москва-Волга редагувала табірну газету українською мовою «За нову людину». В журналі «Огонек» за 1935 рік згадана серед авторів літопису будівництва Біломорсько-Балтійського каналу. У видавництві КВЧ (культурно-воспитательная часть) Дмитровлага НКВС СРСР 1935 року вийшла збірка її російськомовних віршів «Два канала» (серія «Библиотека перековки» № 9). 6 червня 1937 року Лідія Михайлівна була розстріляна разом з чоловіком за сфабрикованим звинуваченням.
Реабілітація до Ладі Могилянської прийшла через 20 років після смерті, у 1957 році. Клопотався Максим Рильський.
Але згодом її ім’я не потрапило навіть до бібліографічного словника українських письменників, як і ім’я рідного брата, Дмитра Тася, та батька, Михайла Могилянського.
І все ж голос Ладі Могилянської звучить сьогодні в багатоголосій українській поезії. І віриться, що збудеться одне з її бажань:
Птицею хочу зробитись,
Білим, німим пелюстком,
Хочу… комусь-то приснитись
Легким і радісним сном…
ОСЬ І ОСІНЬ...
Ось і осінь… Стук коней бадьорий…
Марить сад шипшиновим кущем…
Ми скарбницю літа тільки вчора
Відмикали золотим ключем.
Тільки вчора блискавки зухвалі
Павутинням в небо уп’ялись,
А сьогодні — вітер на каналі
Жмутками розкидав жовтий лист.
