Притиснись, любий, нині я злітаю!
Твою долоню вже не відпущу.
Ти не з лякливих, це я добре знаю.
Не бійся зорепадного дощу.
Ти не дивись, що сльози криють очі,
І що одне надламане крило.
На зло вітрам, душа літати хоче,
Хоча на скронях виграє срібло.
Тримайсь міцніш, горну тебе до себе.
І звідки тільки сили у цей час?
Дивись: безмежність відкриває небо,
Здійма у невагомість нас.
Отак летіти разом і радіти,
Допоки дозволяє земний час.
А потім — спалахнути і згоріти!
Адже немає вічності без нас.
10.07.2019
Барчук Р
