Урок метелика
Одного разу в коконі метелика з'явилась невелика щілина. Випадковий перехожий зупинився і довго спостерігав, як через цю маленьку щілинку намагається вийти метелик. Пройшло багато часу, здавалося, що сили покинули метелика, а щілина лишалася такою ж маленькою.
Тоді чоловік вирішив допомогти метелику, він взяв розкладний ніж та розрізав кокон. Метелик відразу вийшов назовні. Та його тільце було слабким на немічним, його крила були прозорими та ледве рухались.
Чоловік продовжував спостерігати, думаючи, що ось-ось крила метелика випрямляться, зміцніють та він полетить. Та цього не трапилось!
Решту свого життя метелик волік по землі своє слабке тільце, свої нерозправлені крила. Він так і не зміг злетіти.
А все тому, що чоловік, намагаючись йому допомогти, не розумів того, що зусилля, які потребувались метелику для виходу із кокона, були необхідними для переходу рідини з тіла в крила. Життя заставляло метелика з великими труднощами покидати цю оболонку, щоб він міг далі рости та розвиватись.
Іноді саме зусилля необхідні нам у житті. Якби у нас була можливість жити, не зустрічаючись із труднощами, ми були б обділеними. Ми не змогли б бути такими сильними, як зараз. Ми ніколи не змогли б літати.
Я просив сил… А життя послало мені труднощі, щоб я був сильним.
Я просив мудрості… А життя послало мені проблеми для їх вирішення.
Я просив багатства… А життя дало мені мозок та м'язи, щоб я міг працювати.
Я просив можливості літати… А життя послало мені перешкоди, щоб я міг їх подолати.
Я просив любові… А життя послало мені людей, яким я міг допомагати в їх проблемах.
Я просив благ… А життя дало мені можливості.
Я нічого те отримав з того, про що просив. Та я отримав усе, що було мені потрібно.