ПРИТЧА ПРО ХЛОПЧИКА АНДРІЙКА І ГОСПОДА БОГА.
Хлоп’я припало до могилки.
Що батько міг йому сказати?
«Додому ідем,вставай,Андрійку.
Уже на небі наша мати»
А дома-пустка,все понуро.
Вечеряти їм не прийшлося.
І сном тривожним ,як забулись...
А ранком-«Синку,як спалося?»
«Мені ,мій таточку,вже добре.
До мене Господь приходив.
Казав,щоб чемним був,хоробрим.
Щоб я не плакав,попросив.
І ще сказав,до мене прийде.
Тож ,буду його виглядати.
Може у хату нашу зайде?
І розкаже,як там моя мати.»
День промайнув-з роботи батько.
«Скажи,як ти?»-Андрійка просить.
Син розказав-прийшов безхатько.
Просив лиш хліба..,мокрий,босий.
«А ти,Андрійку,що зробив?»
«Дав хліба й твої черевики.
Він так зрадів,що й обійняв.
Хоч,були йому завеликі.
А Господь,тату,і не прийшов...
Тож завтра буду ще чекати.»
Обнявся з батьком,і спать пішов...
Йому всміхнена снилась мати.
Проснувся-батька вже нема.
А в двері стукає хтось тихо.
Відкрив-там жінка ,і не сама.
Дитятко плаче..,може лихо?
Лиш попросила молока.
Вповила,і дитя заснуло.
Вклонилась низько і пішла.
Якби нікого і не було...
А ввечері-в зажурі син,
хоч батько його утішає.
«Андрійку ,ти ж бо не один.
Що ти чекаєш,Господь знає.»
Лиш тільки сонечко зійшло,
хлоп’я в віконце виглядає.
Нема...,лиш кошеня прийшло.
Сліпе і на лапку припадає.
Нагодував і обігрів.
Дитя котяче вмить заснуло.
І сон Андрійка теж зморив,
хоча ще й вечора не було...
І сниться йому Господь Бог.
«Моє ти добре дитинчатко.
Я приходив в особах трьох.
Безхатька,жінки і кошенятка.
Не плач,хоч доля не проста.
Є батько в тебе,в згадках мати.
Завжди прийде її душа,
щоб в снах синочка обійняти.
Я буду теж завжди з тобою.
Запам’ятай це назавжди!»
Прокинувсь...З вірою святою
читав Андрійко молитви.
*****
З тих пір,хлоп’я не сумувало.
Бо знав-на світі не один.
Й душа матусі прилітала...
І вві сні всміхавсь Андрійко,син...
ВІТАЮ ВСІХ З СВЯТОМ АПОСТОЛА АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО.
Хай ніколи-ніколи діти не залишаються сиротами!
Любов Кальцева
