Притча КОНІ...-НЕ ВІРТЕ СВИНЯМ
Конюшня…Чисто…- Мешкають в ній коні,
Гуртом працюють…- Трудяться щодня,
Спокійні…Чесні…Й дуже благородні,
Аж раптом десь узялася свиня:
«Впустіть мене у стайню!» - завизжала:
«Комусь на м'ясо приглянулась я,
Щодуху я від колія втікала,
То ж буду з вами як одна сім'я»
Коні погодились і льоху приютили,
Все ніби добре, мирно, без пригод,
Свиня все рила.. - Коні щось возили,
Невдовзі вона вивела «приплод»
Малі, рожеві, наглі поросята,
Виросли враз…Конюшня замала,
Всю територію зпаскудили завзято:
« Свинарник тут! -Бо стайня вже була!»
Сьогодні заявляємо відкрито:
«Що маємо такі ж як ви права,
Бо спільні в нас і жолоб і корито,
Все тепер наше: - І зерно й трава!»
Коні мовчали…Тихі і смиренні,
З повагою віднеслись до гостей,
Їм нІколи, бо клопоти щоденні,
А свині усе плодили свиней…
Розплодились -« Не стайня, а свинарник,
Тепер тут свинські правила життя!»
- Сказав кабан:-« І я тут господарник!
Нам треба вдосталь гною і сміття!»
В таких умовах коні захворіли,
Покинули вже не своє житло,
Свині ж свиней вже стільки наплодили,
Так ніби коней тут ніколи не було…
От так і в нас…-У славній Україні,
Споконвіків диктують моZK@лі,
Качають правила, як у цій притчі свині,
І що вони, «пани» на цій землі…
Кожна свиня вирішує й диктує:
Що нам любити? - Мову, чи язик?
І землю нашу спалює й шматує,
Смердючий її топче черевик…
Ми, УКРАЇНЦІ, віримо у БОГА,
Восторжествує правда на землі…
До волі і свободи в нас дорога…
У кожній хаті з хлібом на столі…
