Притча: Ластівка над людськими серцями
Одного разу Бог послав ластівку на землю з особливою місією — знайти місце, де вона зможе збудувати гніздо не лише для себе, а й як знак благословення для того дому.
Ластівка літала довго. Побачила багаті будинки з кованими брамами — там було гарно, але чомусь холодно. Пролетіла над замками — високими, величними, але мовчазними. Навіть над новими будинками, де сяяли вікна, вона не могла знайти спокою.
Аж ось у кінці села побачила маленьку хатину. Покрівля трохи покосилася, у дворі — старенька бабуся полола квіти і співала пісню. Діти гралися поруч, а на вікні лежала миска з хлібом для птахів.
Ластівка зробила кілька кругів і сіла під стріху.
— Тут тепло, тут мене чекають, — подумала вона.
І саме там збудувала своє гніздо. І з того дня в хаті запанували ще більший мир, здоров’я й добрі сни. Люди казали: “Де ластівка селиться — там благодать”.
Мораль:
Ластівка не шукає розкоші — вона шукає добрі серця. Бо справжнє благословення приходить туди, де живе любов.
