Приснилась мені стежечка до хати,
Така м'яка, у ніжних споришах,
Й калинонька, що розпустила шати...
Від щастя стрепенулася душа.
І ще наснився жовтий, пишний сонях,
І мальви, що сміялись у вікно,
І промінь сонечка в моїх долонях,
Й квітучий луг, мов дороге сукно.
А в лузі маки — і такі червоні,
Неначе кров, пролита у бою,
А в травах вільні, прудконогі коні
Пасуться тихо, наче у раю.
Стежина бігла, мчалася зворами,
А навкруги все пахло і цвіло.
Відчула я обійми ніжні мами.
Мов сонце, засвітилося чоло.
... І повела мене ота стежина
Кудись далеко, в неосяжну даль,
Де лине пісня ніжна лебедина,
Де розчиняється журба-печаль.
Оксана Козак
17.03.2023
