Прислів'я та приказки про мову.

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.

Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.

Більше діла — менше слів.

Будь господарем своєму слову.

Мовивши слово, треба бути йому паном.

Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.

Від красних слів язик не відсохне.

Від солодких слів кислиці не посолодшають.

Від теплого слова і лід розмерзається.

Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.

Впік мене тим словом, не треба й вогню.

Гостре словечко коле сердечко.

Де мало слів, там більше правди.

Діла говорять голосніше, як слова.

Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.

Добре слово краще, ніж готові гроші.

Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.

За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.

З пісні слова не викидають і свого не вставляють.

І від солодких слів буває гірко.

Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.

Коня керують уздами, а чоловіка — словами.

Красне слово — золотий ключ.

Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.

Краще переконувати словами, як кулаками.

М’які слова і камінь крушать.

На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.

Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.

Не кидай слова на вітер.

Не так то він діє, як тим словом сіє.

Шабля ранить тіло, а слово — душу.

Слово — не полова, язик — не помело.

Слова пристають, як горох до стінки.

Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.

Слово — вітер, письмо — грунт.

Слово до ради, а руки — до звади.

Слово до слова — зложиться мова.

Слово може врятувати людину, слово може і вбити.

Слово старше, ніж гроші.

Удар забувається, а слово пам’ятається.

Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.

Чиєсь одне слово губить діло.

Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.

Як овечка: не мовить ні словечка.

Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.

Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.

Перше погадай, потім повідай.

Що кому треба, той про те й теребить.

Байка байкою, а борщ стигне.

Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.

Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.

Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.

Дурний язик попереду розуму біжить.

Дурний язик — голові не приятель.