У процесі розвитку людської спільноти традиційно встановлювалися певні норми поведінки людини в суспільстві, вироблялися етичні правила, своєрідні закони моральної поведінки. Вони набували форми влучних афористичних висловів. Джерелами прислів'їв було реальне життя й побут людей. Це яскраві перлини народної мудрості, які не втратили свого сенсу й донині.
"Діти як квіти: поливай, то ростимуть";
"Тни дерево, доки молоде, вчи дитя, поки мале";
"Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю"; "Оцінюють людину за її вчинками";
"На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить";
"Не будь тією людиною, що догори щетиною";
"Пусти дітей на волю, сам будеш у неволі".