Присяду я на лавку біля хати,
Де з мамою сиділи ми не раз.
Любила моя матінка співати.
Який це був для нас щасливий час.
Пісні лилися від душі із серця.
Підспівували мило солов'ї.
Все те було учора, так здається,
А сріблом вкриті коси вже й мої.
Вже й підросла калинонька червона,
Що мама посадила так давно,
А винограду соковиті грона,
Як осінь — заглядають у вікно.
А мама в засвітах відпочиває.
Вже відспівала чарівні пісні.
У пам'яті лиш спогад оживає
Про ті щасливі, неповторні дні...
Присяду я на лавку біля хати.
Про все згадаю, як було колись.
Хотілось би ще маму обійняти,
Щоб ніжно наші погляди сплелись.
Оксана Козак
