Наразі усі українські діти є дітьми війни. Незалежно від того, чи виїхали вони за кордон, або живуть в Україні. Усі наші діти як мінімум знаходяться в одному інформаційному полі, навіть якщо батьки не говорять з ними про війну. Війна сама говорить про себе – тривогою на обличчях, депресіями, нічними жахіттями та страшними новинами. Годі й говорити, що пережили діти, які потрапили у зону бойових дій, і стали свідками вибухів, обстрілів, безкінечних сирен.
Саме ми, педагоги, маємо зараз свій фронт – боротися за кожну дитину, зберегти та плекати майбутнє покоління українців психологічно стійким, з високими моральними та етичними якостями, цілісними особистостями.
Нашим завданням зараз є максимально підтримати наших діток, допомогти їм пережити буремні часи, а для цього нам потрібні нові знання та навички.