Вплив природи на суспільство ілюструє процес зародження і розвитку природничих наук: фізики, хімії, біології. Особливо посилився інтерес до вивчення навколишнього середовища в епоху Відродження і на початку Нового часу. Англійський філософ XVII століття Ф. Бекон стверджував, що, пізнаючи природу, суспільство знаходить необхідне йому благополуччя. З'явилися різні форми накопичення та використання знань про географічному середовищі:
наукові гіпотези і теорії;
сільськогосподарські і промислові технології;
продукти виробництва.
На жаль, найчастіше перед наукою ставили мету - підкорити природу людської волі і розуму. Зміни в навколишньому середовищі до середини XX століття стали настільки масштабними, що з'явився афоризм «Людина - цар природи», а пізніше коментар до нього: «Не цар, а хвороба». Для науково-технічного прогресу необхідні окремі елементи навколишнього середовища, а його досягнення нерідко відбиваються на всій географічній оболонці в цілому, наприклад вплив парникових газів або кліматичних установок.