Припинення існування Кирило-Мифодіївського братства. 08.04.1847р.

8 квітня 1847 року припинило існування "Кирило-Мефодіївське братство" після арешту всіх його членів за доносом студента Олексія Петрова (пізніше прийнятого на роботу в ІІІ жандармське відділення - таємну службу Російської імперії)На момент арешту членів Братства воно нараховувало 12 чоловік. Організація мала контакти іще з близько 100 симпатиками і однодумцями, в тому числі й за межами Російської імперії. "Кирило-Мефодіївське братство", об'єднувало переважно студентів і викладачів Київського і Харківського університетів. Входило туди ж художник і поет Тарас Шевченко і поміщик Микола Савич (пізніше - відомий одеський історик і журналіст). Ідеологічно їх об'єднувало слов'янофільство. Однак якщо російсько-імперські слов'янофіли пропагували об'єднання слов'янських народів із центром у Москві, то кирило-мефодіївці бачили його в Києві. Одна лише ця обставина не могла не насторожити "охранное ведомство" - монополія на слов'янофільство мала були непорушною і залишатися прерогативою правлячих кіл Російської імперії.Це може видатися дивним, але ідея державності України в дискусіях і проектах братства була відсутня. Взагалі вони розглядали усіх слов'ян як єдиний народ, об'єднаний у якусь супердержаву з центром у Києві. І то це була лише одна з ідей. Наприклад, один з "кирило-мефодіїївців", Микола Костомаров, припускав створення україно-російської федерації у формі конституційної монархії. Якийсь натяк на окремішність України, і то досить поверховий і чітко неокреслений політично сформулював один з членів Братства, Георгій Андрузький: "«Щоб створити Україну, необхідно зруйнувати Росію, а вона зміцнювалася віками». Та й то це стался тоді, коли Андрузький був уже на засланні в Петрозаводську...