Прийшов з війни засмучений солдат.
Він переміг! Наш ворог впав додолу!
Та гірко на душі від тяжких втрат -
Не повернулись побратими всі додому.
Він втратив руку та живий лишивсь,
А друзі ... вже відправились до неба.
Він точно знав - не буде як колись,
І так багато більше вже не треба.
Солдат присів тихенько край дороги,
Згадалась мама, її усмішка ясна.
Не дочекалась сина на порозі...
Й погасла мамина недовга та свіча ...
А як багато болю він побачив!
А скільки сліз за друзями пролив!
Ніхто в житті такого б не пробачив -
Він не простить, хоч скільки би хотів.
Та він живий, він буде й далі жити!
За Україну він боровся до кінця!
Не зможе тих, з ким воював, забути...
Та як же хочеться забути - "то війна"...
