Прийди до мене тихо на світанні,
Коли ще трави росами дзвенять,
Признайся ніжно у палкім коханні,
Хай серденько відчує благодать.
Душа нехай розквітне, мов підсніжник,
Що першим пробивається крізь сніг,
Такий прекрасний, бажаний і ніжний,
Лишає в серці незабутній слід.
І притулися теплою щокою,
Слова всі зайві... просто помовчім,
Пориньмо у любов п'янку з тобою,
Купаймось в її сяйві золотім.
Хай все, що нас тривожило, минеться
І посмішка засяє на лиці,
Заграє в сяйві, ніжністю займеться,
Залишить свій цілунок на щоці.
Поглянь з любов'ю в мої ясні очі,
Які чекають так тепла твого,
Засмучені, стривожені щоночі.
Стели кохання золоте руно.
І обніми стан лагідно тендітний
І ніжно так до себе пригорни,
І посміхнись приємно і привітно,
І добрим словом ще розвесели.
Прийди до мене тихо вранці-рано,
Коли ще за горою сонце спить.
Нехай несе нам щастя цей світанок,
Любов'ю зігріваючи щомить.
Оксана Козак
