Прийду, матусю, нині на могилу,
Де з татом спочиваєте удвох.
Навік нас доля з вами розлучила.
Ви там, де тиша... спокій... там, де Бог.
Принесу на могилу живі квіти.
Як їх любили ви в своїм житті!
Хотілося б ще з вами гомоніти,
Назад вернути ті щасливі дні.
Понесли душі ангели на небо.
Для вас життя скінчилось на землі.
А як мені розмови з вами треба,
Поніжитись в любові і теплі.
Так слова вашого й порад бракує.
В житті не набулися зовсім ми.
Душевні болі час не залікує,
Летить лиш в даль, махаючи крильми.
З вами приємні миті і веселі.
Серденько гріли повсякчас мені.
Черпала я любов святу в оселі.
Як затишно, коли батьки живі.
Не повернути те, що вже минуло.
У серці залишились лиш сліди.
Згадалося... в душі теплом війнуло...
Дорогу вже туди нам не знайти...
Принесу на могилу живі квіти,
Пошлю молитву вам на небеса.
Весна вже цвітом прикрашає віти.
Тут рай земний, господня тут краса.
Не відаю, як там, на тому світі.
Нехай вам з татом буде світлий рай
І душі будуть ласкою зігріті.
Ангеле Божий, пісню їм співай!
Оксана Козак
