Прийде той час, коли відчуєш, ти - одна,
Хоч поруч люди, а душа твоя самотня.
Нічого вічного на світі цім нема
Й навколо нас вирує лиш одна безодня.
Колись, на жаль, підуть з життя твої батьки,
Та й діти врешті оберуть свої дороги.
Щемкого болю завдадуть чоловіки,
І дехто з друзів витре об довіру ноги.
На жаль, це трапиться з тобою і не раз
Пізнаєш підлі зради, втрати і тривоги.
І зрозуміти доведеться водночас:
Ніхто за тебе не здолає ці дороги.
Одна... Але, задовго до усіх подій,
Давно ти цю самотність згубну відчувала.
Лише в душі примарний відбиток надій,
Що твоя доля хоч когось ще турбувала.
Не опирайся, не така вона й страшна -
Самотність, що, бувало, так тебе лякала.
Це час на те, щоб ти сама себе знайшла
І, полюбивши, вже ніколи не втрачала.
А друзі поруч хай залишаться лиш ті,
Кого за помилки всі зможеш ти простити.
І не потрібно, щоб вони були святі,
Хай вміють тільки лиш по-справжньому дружити.
Ти всі шляхи пройдеш, хоча в душі одна,
Бо янголи завжди тебе оберігали,
Збереш всі перли, опустившись аж до дна,
Щоб потім небеса для тебе Раєм стали.
Оля Будчук
