***
Прожили цілий рік ми з війною ,
вкрились коси жінок сивиною.
Матері постаріли, зчорніли
страшне горе лишає їх сили .
Стогне наша земля також плаче ,
без пори йдеш до мене юначе .
Тобі жити , лишень розквітаєш
та навіки в могилу лягаєш.
Безневинні погинули діти,
їм би сонцю, природі радіти.
Довелося весь жах пережити ,
де в сердечку цей біль помістити?
Не по віку дорослими стали ,
свої помисли теж поміняли .
Чому ж люди зробилися звірі ?
У якій допустимо це вірі ?
Зруйнували, убили,спалили
по собі тільки попіл лишили.
Лиш одне не змогли зруйнувати ,
нашу віру та мужність забрати.
Хлопці наші хоробрі, сміливі
твердо йдуть проти вражої сили.
І до смерті всі будуть стояти ,
за плечима рідня, батько й мати.
Твої прошені, враже, солдати
та не згідні життя тут віддати.
Бо не рідна земля,а чужИна
у війні цій жорстокій не винна.
Переможем ,лиш це в серці маєм
і за правду у Бога благаєм.
Справедливий є Він ,допоможе
і зганьбиться це кодло вороже!!!
В.Бернат
