Простої долі не буває —
життя у кожного своє.
Однім тріумф — оркестр грає,
Іншим — сопілка виграє.
Хтось соло виє в темні ночі,
самотньо журиться з нудьги.
А хтось слізьми вмиває очі
поки співають вороги...
Десь Штрауса безсмертні вальси
кружляють безтурботну знать.
Комусь співаються романси,
а десь від свисту куль тремтять...
Хтось просто любить літню тишу,
хтось грім і крапель дрібноту.
Хтось пісню, як дітей колишуть,
хтось просто серця частоту...
Барчук Р
