Проходять дні як поїзди в тумані,
Як літаки - злітають і летять.
А ранки сонні, підвечірки п"яні.
А вечори димлять собі й димлять.
Проходять дні, минають, як гарячка.
І вислизають, як коса із рук.
Ховаються, як дідова заначка
В солому, чи у дідовий капшук.
Чи маренням лишаються, склерозом.
Чи губляться у вервичці подій.
Проходять дні чи їдуть вони возом
По нивоньці неораній моїй.
Та вони є. Ось і сьогодні видно.
Сорока мовчки в"є собі гніздо.
У склянці чай, у мисочці повидло
І повна кварта і таке ж відро.
І я це бачу. Чую як зітхає
Підбитий ранок і побита ніч.
Як мій лелека високо літає.
Як дим іде із глибини сторіч.
Минають дні. Хороші чи недобрі.
Чи лагідні, чи всі як їжаки.
Минають дні засмучені, хоробрі
І воду п"ють із щедрої руки.
Триває бій щоденний, відчайдушний
За посмішку матусі і сльозу.
І кожен день, як скеля непорушний.
І кожна мить виходить на грозу.
І боротьба добра зі злом триває.
І фронт іде на південь і на схід.
І вже весна, і знову вже світає.
І тане лід.
Г.Потопляк.
Світлина з інтернету.
