Пройшов вже день... надходить тихо ніч.
Вже місяць зорі возить в колісниці.
Небесне сяйво доторкає пліч,
Шепоче вітер літу таємниці.
Несе в подолку ніч казкові сни,
Що назбирала десь посеред плаю,
І мовить кожній квіточці: – Засни,
Тобі я колискову заспіваю.
І вкрию сріблом з чистої роси,
Вплету у стебла чарівні стожари,
Пташок у лісі сти́шу голоси
І розіллю на землю дивні чари.
Спи, земле, спи, у тишині дібров
Знайди свій спокій до самого ранку.
І день новий щоб із добром прийшов,
Насіяв щастя й затишку на ґанку.
Пройшов вже день... надходить тихо ніч.
П'є місяць воду з чистої криниці,
А зорі ясні, мов мільйони свіч,
На землю кинули свої зіниці.
Оксана Козак
