Прогулювався Вітер на світанні,
Скрізь пахощі розносив й аромат,
Слухав пісні пташині ніжні, ранні,
Спросоння заглядав в квітучий сад.
Цілунки роздавав навкруг привітно
І ніжно пестив трави та квітки,
До всього підкрадався непомітно,
Здіймав в повітря білі пелюстки.
Розгойдував кульбабок парашути,
Які злітати разом з ним увись.
Як же йому хотілося дмухнути
І крикнути довкола: — Стережись!
Куйовдив Вітер віття верболозам,
Дубам всміхався і чесав чуби,
Сміливість навівав весняним грозам,
Здіймався тихо й мчався догори.
З хмарками цілувався в небі синім,
З промінням сонця грався в яворах
І, набираючись побільше сили,
Летів униз й ховався у зворах.
Дрімав собі тихенько під дубочком,
Вкривався листям й ковдрою з мохів,
Згортався, наче кіт-воркіт, клубочком
Й подушечки стелив із лопухів.
Оксана Козак
Картина Олега Шупляка
