Проектно-орієнтоване навчання на уроках фізики як засіб формування дивергентного мислення старшокласників / З досвіду роботи В.А.Пологи, вчителя фізики Бабайківської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

В авторській методичній розробці представлено узагальнену систему роботи щодо практики формування дивергентного мислення старшокласників засобами впровадження проектних технологій навчання на уроках фізики. Актуальність дослідження полягає в виборі стратегії педагогічної діяльності – формувати: життєві компетенції особистості старшокласника, яка буде здатна гнучко орієнтуватись у мінливих життєвих ситуаціях, самостійно набуваючи необхідні знання і використовуючи їх на практиці; навички критичного мислення, вміння бачити в реальній діяльності проблеми та шукати шляхи їх раціонального вирішення, використовуючи сучасні технології; здатність до контактності у різноманітних соціальних групах, уміння працювати у колективі; інформаційну культуру життєдіяльності, яка дасть їй можливість продуктивно будувати своє життя, здійснити професійне самовизначення, розкрити творчий потенціал та здатність до прийняття самостійних рішень. Пріоритетними напрямками педагогічного дослідження, що реалізовуються в розробці, є впровадження стратегій самостійного та взаємодіючого навчання на засадах розвитку дивергентного мислення, прийомів саморегуляції та корекції особистості, діагностики інтелектуальних здібностей старшокласників, продуктивної та творчої діяльності в навчальному просторі. Запропоновані розробки уроків, навчальних проектів та позакласних заходів демонструють практичні підходи до реалізації науково-методичної проблеми, над якою працює автор, забезпечують формування компетентної та соціально зрілої мобільної особистості старшокласника. Розділ 1 ПРОЕКТНО-ОРІНТОВАНЕ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ДИВЕРГЕНТНОГО МИСЛЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ Аналіз процесу творчості учнів дає підстави для ствердження, що ефективний розвиток дивергентного мислення можливий за умов застосування у навчанні фізики певної методики (система роботи вчителя, система завдань для учнів, система принципів взаємодії вчителя у учнів на уроках фізики) та забезпечення певних психолого-педагогічних умов навчального процесу. Актуальність даного дослідження полягає в виборі стратегії власної педагогічної діяльності, а саме – формувати: життєві компетенції особистості старшокласника, яка буде здатна гнучко орієнтуватись у мінливих життєвих ситуаціях, самостійно набуваючи необхідні знання і використовуючи їх на практиці; навички критичного мислення, вміння бачити в реальній діяльності проблеми та шукати шляхи їх раціонального вирішення, використовуючи сучасні технології; здатність до контактності у різноманітних соціальних групах, уміння працювати у колективі; інформаційну культуру життєдіяльності, яка дасть їй можливість продуктивно будувати своє життя, здійснити професійне самовизначення, розкрити творчий потенціал та здатність до прийняття самостійних рішень. Як відомо, до мислительних компонентів креативності відносять дивергентне – творче (Дж.Гілфорд), нешаблонне (Де Вано) мислення. Мотиваційно креативність забезпечується емоцією здивування (Г. Бранш), та глибоко розвиненою пізнавальною активністю. Таке мислення інваріантне, найчастіше інтуїтивне на відміну від конвергентного – логічного і послідовного за етапністю вирішення якоїсь проблеми. Дивергентне мислення має певні особливості: воно спрямоване на пошук нез’ясованого, виходить за межі існуючих стандартів, шукає незвичних шляхів, як правило, знаходить декілька варіантів вирішення певної проблеми, намагається з нових позицій розглянути відоме та установлене. Дивергентне мислення тісно пов’язане з активністю пізнавальних процесів і високою чутливістю сенсорики. Пізнавальна сфера творчо спрямованих людей відрізняється наявністю загальних понять, широких категорій, синтетичністю сприйняття навколишнього світу, високим рівнем гнучкості. Це новий погляд на старі істини, вихід за межі стереотипів, оригінальність ідей і відсутність стандартів. За Дж. Гілфордом, дивергентне мислення характеризується такими особливостями як: легкість і продуктивність – тобто те, наскільки швидко індивід може певні продукти творчості: ідеї, думки, об’єкти, втілити в дійсність. Гнучкість – здатність до швидкого переключення з даної проблеми на іншу або їх об’єднання. Оригінальність – своєрідність мислення, незвичність підходу до проблеми, її нове вирішення. Точність (відповідальність) - стрункість мислительних операцій щодо виниклої проблеми, вибір адекватного рішення, відповідного до поставленої мети. Ці якості дивергентного мислення, на мою думку, будуть найоптимальніше сформовані в учня, якщо його помістити в проектно-орієнтоване навчальне середовище. Отже, пріоритетними напрямками педагогічного дослідження є впровадження стратегій самостійного та взаємодіючого навчання засобами проектного навчання на засадах розвитку дивергентного мислення, прийомів саморегуляції та корекції особистості, діагностики інтелектуальних здібностей старшокласників, продуктивної та творчої діяльності в навчальному просторі. Психологічно, творчість є потребою людини, адже творча діяльність – це не лише відкриття в певній галузі науки, художні досягнення, певні продукти, що є значущими для суспільства, творчість вимагає повсякденне життя з його малими і великими проблемами, які людина досить часто мусить вирішувати. Для неї подібне вирішення буде особисто творчим, і суб’єктивно вона переживає його як відкриття, як створення оригінального продукту, як новий підхід до вже відомого. На користь твердження про те, що творчість є потребою людини, свідчать ті почуття невдоволення, суму, причетність яких зазнає людина, коли їй доводиться виконувати динамічну роботу. Відомі експерименти, в яких піддослідні мусили протягом деякого, досить тривалого терміну ставити крапки на папері у суворо регламентованій послідовності. Через певний час у піддослідних з’являється почуття втоми, роздратованості, невдоволення і вони починали якось урізноманітнювати свою роботу. Такі догматичні ситуації не дають особистості можливості виявляти свою творчість, містять у собі внутрішній конфлікт. Людину гнітить одноманітність оточення, повсякденна повторювальність дій, і тому, вона починає шукати щось нове, якісь зміни, намагається по-іншому подивитись на звичне. Оскільки саме творчі люди створюють нове у всіх видах людської діяльності пошук, творчо-обдарованих дітей і розвиток креативності – цієї важливої якості особистості – в умовах шкільного навчання набуває неабиякого значення, що, однак, оправдовується деякими складностями, пов’язаними, головним чином , із необхідністю засвоєння учнями певних стандартних програм навчання. Крім того, дослідженнями встановлено, що творчі здібності не є синонімом здатності дітей до навчання; нерідко, коефіцієнт інтелекту, що визначається за відповідними тестами, у дітей творчих значно нижчий, порівняно з рештою. Отже, академічні успіхи школярів не збігаються з їх креативними здібностями. Таким чином, постає нагальна потреба формування в учня здатності як до дивергентного (творчого, нешаблонного мислення), так і до конвергентного ( зорієнтованого на знання, логіку, певну послідовність у діях) мислення. Серед інноваційних методик та технологій, здатних забезпечити формування необхідних життєвих компетенцій старшокласника та реалізацію ідеї продуктивного навчання, на мою думку, є методика проектно-орієнтованого навчання. В моделі проектно-орієнтованого навчання (ПОН) здійснюється перехід до міждисциплінарних занять, які пов’язані з проблемами реального світу, а також відбувається трансформація роботи в класі з моделі «учитель говорить» на модель «учні співпрацюють і вирішують». Актуальність використання ПОН у світлі сучасної парадигми освіти забезпечується її характеристиками:  Життєвість. ПОН забезпечує отримання навчального досвіду шляхом залучення учнів до складних проектів реального світу, які вони розробляють та застосовують свої вміння й знання. Діти опрацьовують життєві ситуації, сприймають свою навчальну діяльність більш вмотивовано.  Складність. Дана методика заохочує учнів вирішувати складні актуальні проблеми, спонукає до самовдосконалення і розвиток інтелектуального потенціалу, здатності до синтезу, інтерпретації та аналізу навчальної інформації.  Мотивація. Посилюється внутрішнє бажання учнів навчатися, потреба в оцінці та самооцінюванні своєї дільності, стимулюються комунікативні здібності, здатність до співпраці з іншими учасниками проекту.  Міжпредметна інтеграція. Для вирішення навчальної задачі учні змушені використовувати знання з декількох дисциплін, поглиблюючи свої знання на більш високому рівні.  Автентичність. Діти мають можливість створювати власні продукти в процесі навчання, набуваючи власного життєвого компетентнісного бачення реалізації проблеми в процесі вивчення предмету; учасники проекту мають можливість реалізовувати навчальні цілі засобами, адаптованими до власних розумових та психологічних особливостей.  Співробітництво. ПОН заохочує до співпраці за принципами «учень-учень» та «учень-учитель», що підвищує самооцінку особистості та спонукає до конструктивних, толерантних взаємовідносин між учасниками проекту ( в тому числі, і з вчителем), використання проектної технології на уроках допомагають встановити творчу та доброзичливу атмосферу. Один із послідовників Джона Дьюї, автора методу проектів, - В.Х.Кілпатрик визначив проект як цільовий акт діяльності, в основі якого лежить інтерес дитини. На вибір стратегії проектування в моїй педагогічній діяльності вплинули роботи Є.С.Полат та Т.Г. Кручиніної, завдяки яким я переконалася, що саме проект дає можливість проявити дитині свої знання, відчути значущість своєї діяльності, повірити у необхідність вчитися. Робота над проектом – це практика особистісно зорієнтованого навчання, конкретний життєвий досвід дитини на основі її вільного вибору способів та методів реалізації навчальної проблеми. Підготовка та захист проектів є формою діяльності, яка ідеально відповідає потребам “близької” та “далекої“ перспективи (за А.Макаренком). На думку академіка І.Беха, спрямованість особистості, головна її установка в ранній юності полягає в діяльнісному самовизначенні, виборі власного життєвого шляху і пошуку більш рівноправних взаємин із дорослими, що забезпечуються максимальним впливом проектної діяльності на суб’єктне пробудження і розвиток особистості. Проектне навчання передбачає нову місію педагога: консультанта, порадника, координатора, який переконує учня у власній правоті силою досвіду, мудрості та аргументу, але не наказу. Проектне навчання заохочує і підсилює прагнення до самореалізації з боку учнів, тому що воно використовує безліч дидактичних підходів: навчання у справі, незалежні заняття, спільне навчання, мозковий штурм, рольову гру проблемне навчання, дискусію і т.д.; має високу мотивацію, що означає зростання інтересу і включення в роботу в міру її виконання; дозволяє вчитися на власному досвіді і досвіді інших у конкретній справі, а не вдавати навчальну діяльність; підтримує педагогічні завдання в когнітивній, афектній і психомоторній сферах на всіх рівнях – знання, розуміння, застосування, аналізу, синтезу. Проектна діяльність формує життєві компетенції особистості учня, які необхідні їй для розв’язання життєвих завдань: уміння планувати свою роботу; уміння використовувати і працювати з різними джерелами інформації; уміння самостійно відбирати, аналізувати і співставляти матеріал; уміння аргументувати думку і приймати рішення; уміння встановлювати соціальні контакти; уміння створювати кінцевий продукт (фільм, книгу, презентацію, базу даних, журнал, сценарій, портфоліо і т.д. ); уміння презентувати створене перед аудиторією та оцінювати себе та інших. Отже, проектна технологія стимулюватиме інтерес учня до певних проблем, що передбачають володіння знаннями як інструментами розв’язання життєвих проблем. Природничо-математичні дисципліни мають потужний потенціал реалізації проектних технологій впровадження продуктивного навчання в освітній процес. Продуктивній роботі учнів на уроках фізики сприяє використання індивідуально-групових методів, застосування інтерактивних технік: «Квітка рішень», «Лови помилку», «Проблемне питання», «Я роблю це так», тощо. Рекомендую широко використовувати мультимедійні засоби навчання: презентації (власні та підготовлені учнями), відеоуроки, програмні засоби навчального призначення, ресурси освітніх сайтів Інтернету. Для дітей головним критерієм важливості тієї чи іншої навчальної теми є питання «Для чого мені потрібні знання з даної теми?». Тому важливо, щоб діти бачили перспективу використання майбутнього досвіду в конкретній предметній галузі. Для цього необхідно широко використовувати міжпредметні зв'язки, завдання для практичних робіт намагайтеся підібрати так, щоб вони були актуальними для даного контингенту учнів, а результати їх виконання були використані на практиці та презентовані іншим. Використання ПОН потребує систематичного моніторингу результатів навчання, тому важливою складовою своєї педагогічної діяльності вважаємо відстеження результатів навчальної діяльності учнів, аналіз та корекцію шляхів впровадження освітньої технології, розробку критеріїв оцінювання різних видів проектної роботи учнів, проведення контрольних зрізів знань. Як бачимо, переваги використання проектно-орієнтованого навчання в процесі формування дивергентного мислення старшокласників незаперечні, така технологія в повній мірі забезпечує парадигму гуманістичної педагогіки співробітництва, ставить учасників навчально-виховного процесу на більш якісний рівень, формує життєві компетентності школярів, задовольняє потребам профільного навчання. ПЕРЕДМОВА В авторській методичній розробці представлено узагальнену систему роботи щодо практики формування дивергентного мислення старшокласників засобами впровадження проектних технологій навчання на уроках фізики. Актуальність дослідження полягає в виборі стратегії педагогічної діяльності – формувати: життєві компетенції особистості старшокласника, яка буде здатна гнучко орієнтуватись у мінливих життєвих ситуаціях, самостійно набуваючи необхідні знання і використовуючи їх на практиці; навички критичного мислення, вміння бачити в реальній діяльності проблеми та шукати шляхи їх раціонального вирішення, використовуючи сучасні технології; здатність до контактності у різноманітних соціальних групах, уміння працювати у колективі; інформаційну культуру життєдіяльності, яка дасть їй можливість продуктивно будувати своє життя, здійснити професійне самовизначення, розкрити творчий потенціал та здатність до прийняття самостійних рішень. Пріоритетними напрямками педагогічного дослідження, що реалізовуються в розробці, є впровадження стратегій самостійного та взаємодіючого навчання на засадах розвитку дивергентного мислення, прийомів саморегуляції та корекції особистості, діагностики інтелектуальних здібностей старшокласників, продуктивної та творчої діяльності в навчальному просторі. Запропоновані розробки уроків, навчальних проектів та позакласних заходів демонструють практичні підходи до реалізації науково-методичної проблеми, над якою працює автор, забезпечують формування компетентної та соціально зрілої мобільної особистості старшокласника. Розділ 1 ПРОЕКТНО-ОРІНТОВАНЕ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ДИВЕРГЕНТНОГО МИСЛЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ Аналіз процесу творчості учнів дає підстави для ствердження, що ефективний розвиток дивергентного мислення можливий за умов застосування у навчанні фізики певної методики (система роботи вчителя, система завдань для учнів, система принципів взаємодії вчителя у учнів на уроках фізики) та забезпечення певних психолого-педагогічних умов навчального процесу. Актуальність даного дослідження полягає в виборі стратегії власної педагогічної діяльності, а саме – формувати: життєві компетенції особистості старшокласника, яка буде здатна гнучко орієнтуватись у мінливих життєвих ситуаціях, самостійно набуваючи необхідні знання і використовуючи їх на практиці; навички критичного мислення, вміння бачити в реальній діяльності проблеми та шукати шляхи їх раціонального вирішення, використовуючи сучасні технології; здатність до контактності у різноманітних соціальних групах, уміння працювати у колективі; інформаційну культуру життєдіяльності, яка дасть їй можливість продуктивно будувати своє життя, здійснити професійне самовизначення, розкрити творчий потенціал та здатність до прийняття самостійних рішень. Як відомо, до мислительних компонентів креативності відносять дивергентне – творче (Дж.Гілфорд), нешаблонне (Де Вано) мислення. Мотиваційно креативність забезпечується емоцією здивування (Г. Бранш), та глибоко розвиненою пізнавальною активністю. Таке мислення інваріантне, найчастіше інтуїтивне на відміну від конвергентного – логічного і послідовного за етапністю вирішення якоїсь проблеми. Дивергентне мислення має певні особливості: воно спрямоване на пошук нез’ясованого, виходить за межі існуючих стандартів, шукає незвичних шляхів, як правило, знаходить декілька варіантів вирішення певної проблеми, намагається з нових позицій розглянути відоме та установлене. Дивергентне мислення тісно пов’язане з активністю пізнавальних процесів і високою чутливістю сенсорики. Пізнавальна сфера творчо спрямованих людей відрізняється наявністю загальних понять, широких категорій, синтетичністю сприйняття навколишнього світу, високим рівнем гнучкості. Це новий погляд на старі істини, вихід за межі стереотипів, оригінальність ідей і відсутність стандартів. За Дж. Гілфордом, дивергентне мислення характеризується такими особливостями як: легкість і продуктивність – тобто те, наскільки швидко індивід може певні продукти творчості: ідеї, думки, об’єкти, втілити в дійсність. Гнучкість – здатність до швидкого переключення з даної проблеми на іншу або їх об’єднання. Оригінальність – своєрідність мислення, незвичність підходу до проблеми, її нове вирішення. Точність (відповідальність) - стрункість мислительних операцій щодо виниклої проблеми, вибір адекватного рішення, відповідного до поставленої мети. Ці якості дивергентного мислення, на мою думку, будуть найоптимальніше сформовані в учня, якщо його помістити в проектно-орієнтоване навчальне середовище. Отже, пріоритетними напрямками педагогічного дослідження є впровадження стратегій самостійного та взаємодіючого навчання засобами проектного навчання на засадах розвитку дивергентного мислення, прийомів саморегуляції та корекції особистості, діагностики інтелектуальних здібностей старшокласників, продуктивної та творчої діяльності в навчальному просторі. Психологічно, творчість є потребою людини, адже творча діяльність – це не лише відкриття в певній галузі науки, художні досягнення, певні продукти, що є значущими для суспільства, творчість вимагає повсякденне життя з його малими і великими проблемами, які людина досить часто мусить вирішувати. Для неї подібне вирішення буде особисто творчим, і суб’єктивно вона переживає його як відкриття, як створення оригінального продукту, як новий підхід до вже відомого. На користь твердження про те, що творчість є потребою людини, свідчать ті почуття невдоволення, суму, причетність яких зазнає людина, коли їй доводиться виконувати динамічну роботу. Відомі експерименти, в яких піддослідні мусили протягом деякого, досить тривалого терміну ставити крапки на папері у суворо регламентованій послідовності. Через певний час у піддослідних з’являється почуття втоми, роздратованості, невдоволення і вони починали якось урізноманітнювати свою роботу. Такі догматичні ситуації не дають особистості можливості виявляти свою творчість, містять у собі внутрішній конфлікт. Людину гнітить одноманітність оточення, повсякденна повторювальність дій, і тому, вона починає шукати щось нове, якісь зміни, намагається по-іншому подивитись на звичне. Оскільки саме творчі люди створюють нове у всіх видах людської діяльності пошук, творчо-обдарованих дітей і розвиток креативності – цієї важливої якості особистості – в умовах шкільного навчання набуває неабиякого значення, що, однак, оправдовується деякими складностями, пов’язаними, головним чином , із необхідністю засвоєння учнями певних стандартних програм навчання. Крім того, дослідженнями встановлено, що творчі здібності не є синонімом здатності дітей до навчання; нерідко, коефіцієнт інтелекту, що визначається за відповідними тестами, у дітей творчих значно нижчий, порівняно з рештою. Отже, академічні успіхи школярів не збігаються з їх креативними здібностями. Таким чином, постає нагальна потреба формування в учня здатності як до дивергентного (творчого, нешаблонного мислення), так і до конвергентного ( зорієнтованого на знання, логіку, певну послідовність у діях) мислення. Серед інноваційних методик та технологій, здатних забезпечити формування необхідних життєвих компетенцій старшокласника та реалізацію ідеї продуктивного навчання, на мою думку, є методика проектно-орієнтованого навчання. В моделі проектно-орієнтованого навчання (ПОН) здійснюється перехід до міждисциплінарних занять, які пов’язані з проблемами реального світу, а також відбувається трансформація роботи в класі з моделі «учитель говорить» на модель «учні співпрацюють і вирішують». Актуальність використання ПОН у світлі сучасної парадигми освіти забезпечується її характеристиками:  Життєвість. ПОН забезпечує отримання навчального досвіду шляхом залучення учнів до складних проектів реального світу, які вони розробляють та застосовують свої вміння й знання. Діти опрацьовують життєві ситуації, сприймають свою навчальну діяльність більш вмотивовано.  Складність. Дана методика заохочує учнів вирішувати складні актуальні проблеми, спонукає до самовдосконалення і розвиток інтелектуального потенціалу, здатності до синтезу, інтерпретації та аналізу навчальної інформації.  Мотивація. Посилюється внутрішнє бажання учнів навчатися, потреба в оцінці та самооцінюванні своєї дільності, стимулюються комунікативні здібності, здатність до співпраці з іншими учасниками проекту.  Міжпредметна інтеграція. Для вирішення навчальної задачі учні змушені використовувати знання з декількох дисциплін, поглиблюючи свої знання на більш високому рівні.  Автентичність. Діти мають можливість створювати власні продукти в процесі навчання, набуваючи власного життєвого компетентнісного бачення реалізації проблеми в процесі вивчення предмету; учасники проекту мають можливість реалізовувати навчальні цілі засобами, адаптованими до власних розумових та психологічних особливостей.  Співробітництво. ПОН заохочує до співпраці за принципами «учень-учень» та «учень-учитель», що підвищує самооцінку особистості та спонукає до конструктивних, толерантних взаємовідносин між учасниками проекту ( в тому числі, і з вчителем), використання проектної технології на уроках допомагають встановити творчу та доброзичливу атмосферу. Один із послідовників Джона Дьюї, автора методу проектів, - В.Х.Кілпатрик визначив проект як цільовий акт діяльності, в основі якого лежить інтерес дитини. На вибір стратегії проектування в моїй педагогічній діяльності вплинули роботи Є.С.Полат та Т.Г. Кручиніної, завдяки яким я переконалася, що саме проект дає можливість проявити дитині свої знання, відчути значущість своєї діяльності, повірити у необхідність вчитися. Робота над проектом – це практика особистісно зорієнтованого навчання, конкретний життєвий досвід дитини на основі її вільного вибору способів та методів реалізації навчальної проблеми. Підготовка та захист проектів є формою діяльності, яка ідеально відповідає потребам “близької” та “далекої“ перспективи (за А.Макаренком). На думку академіка І.Беха, спрямованість особистості, головна її установка в ранній юності полягає в діяльнісному самовизначенні, виборі власного життєвого шляху і пошуку більш рівноправних взаємин із дорослими, що забезпечуються максимальним впливом проектної діяльності на суб’єктне пробудження і розвиток особистості. Проектне навчання передбачає нову місію педагога: консультанта, порадника, координатора, який переконує учня у власній правоті силою досвіду, мудрості та аргументу, але не наказу. Проектне навчання заохочує і підсилює прагнення до самореалізації з боку учнів, тому що воно використовує безліч дидактичних підходів: навчання у справі, незалежні заняття, спільне навчання, мозковий штурм, рольову гру проблемне навчання, дискусію і т.д.; має високу мотивацію, що означає зростання інтересу і включення в роботу в міру її виконання; дозволяє вчитися на власному досвіді і досвіді інших у конкретній справі, а не вдавати навчальну діяльність; підтримує педагогічні завдання в когнітивній, афектній і психомоторній сферах на всіх рівнях – знання, розуміння, застосування, аналізу, синтезу. Проектна діяльність формує життєві компетенції особистості учня, які необхідні їй для розв’язання життєвих завдань: уміння планувати свою роботу; уміння використовувати і працювати з різними джерелами інформації; уміння самостійно відбирати, аналізувати і співставляти матеріал; уміння аргументувати думку і приймати рішення; уміння встановлювати соціальні контакти; уміння створювати кінцевий продукт (фільм, книгу, презентацію, базу даних, журнал, сценарій, портфоліо і т.д. ); уміння презентувати створене перед аудиторією та оцінювати себе та інших. Отже, проектна технологія стимулюватиме інтерес учня до певних проблем, що передбачають володіння знаннями як інструментами розв’язання життєвих проблем. Природничо-математичні дисципліни мають потужний потенціал реалізації проектних технологій впровадження продуктивного навчання в освітній процес. Продуктивній роботі учнів на уроках фізики сприяє використання індивідуально-групових методів, застосування інтерактивних технік: «Квітка рішень», «Лови помилку», «Проблемне питання», «Я роблю це так», тощо. Рекомендую широко використовувати мультимедійні засоби навчання: презентації (власні та підготовлені учнями), відеоуроки, програмні засоби навчального призначення, ресурси освітніх сайтів Інтернету. Для дітей головним критерієм важливості тієї чи іншої навчальної теми є питання «Для чого мені потрібні знання з даної теми?». Тому важливо, щоб діти бачили перспективу використання майбутнього досвіду в конкретній предметній галузі. Для цього необхідно широко використовувати міжпредметні зв'язки, завдання для практичних робіт намагайтеся підібрати так, щоб вони були актуальними для даного контингенту учнів, а результати їх виконання були використані на практиці та презентовані іншим. Використання ПОН потребує систематичного моніторингу результатів навчання, тому важливою складовою своєї педагогічної діяльності вважаємо відстеження результатів навчальної діяльності учнів, аналіз та корекцію шляхів впровадження освітньої технології, розробку критеріїв оцінювання різних видів проектної роботи учнів, проведення контрольних зрізів знань. Як бачимо, переваги використання проектно-орієнтованого навчання в процесі формування дивергентного мислення старшокласників незаперечні, така технологія в повній мірі забезпечує парадигму гуманістичної педагогіки співробітництва, ставить учасників навчально-виховного процесу на більш якісний рівень, формує життєві компетентності школярів, задовольняє потребам профільного навчання. ПЕРЕДМОВА В авторській методичній розробці представлено узагальнену систему роботи щодо практики формування дивергентного мислення старшокласників засобами впровадження проектних технологій навчання на уроках фізики. Актуальність дослідження полягає в виборі стратегії педагогічної діяльності – формувати: життєві компетенції особистості старшокласника, яка буде здатна гнучко орієнтуватись у мінливих життєвих ситуаціях, самостійно набуваючи необхідні знання і використовуючи їх на практиці; навички критичного мислення, вміння бачити в реальній діяльності проблеми та шукати шляхи їх раціонального вирішення, використовуючи сучасні технології; здатність до контактності у різноманітних соціальних групах, уміння працювати у колективі; інформаційну культуру життєдіяльності, яка дасть їй можливість продуктивно будувати своє життя, здійснити професійне самовизначення, розкрити творчий потенціал та здатність до прийняття самостійних рішень. Пріоритетними напрямками педагогічного дослідження, що реалізовуються в розробці, є впровадження стратегій самостійного та взаємодіючого навчання на засадах розвитку дивергентного мислення, прийомів саморегуляції та корекції особистості, діагностики інтелектуальних здібностей старшокласників, продуктивної та творчої діяльності в навчальному просторі. Запропоновані розробки уроків, навчальних проектів та позакласних заходів демонструють практичні підходи до реалізації науково-методичної проблеми, над якою працює автор, забезпечують формування компетентної та соціально зрілої мобільної особистості старшокласника. Розділ 1 ПРОЕКТНО-ОРІНТОВАНЕ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ДИВЕРГЕНТНОГО МИСЛЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ Аналіз процесу творчості учнів дає підстави для ствердження, що ефективний розвиток дивергентного мислення можливий за умов застосування у навчанні фізики певної методики (система роботи вчителя, система завдань для учнів, система принципів взаємодії вчителя у учнів на уроках фізики) та забезпечення певних психолого-педагогічних умов навчального процесу. Актуальність даного дослідження полягає в виборі стратегії власної педагогічної діяльності, а саме – формувати: життєві компетенції особистості старшокласника, яка буде здатна гнучко орієнтуватись у мінливих життєвих ситуаціях, самостійно набуваючи необхідні знання і використовуючи їх на практиці; навички критичного мислення, вміння бачити в реальній діяльності проблеми та шукати шляхи їх раціонального вирішення, використовуючи сучасні технології; здатність до контактності у різноманітних соціальних групах, уміння працювати у колективі; інформаційну культуру життєдіяльності, яка дасть їй можливість продуктивно будувати своє життя, здійснити професійне самовизначення, розкрити творчий потенціал та здатність до прийняття самостійних рішень. Як відомо, до мислительних компонентів креативності відносять дивергентне – творче (Дж.Гілфорд), нешаблонне (Де Вано) мислення. Мотиваційно креативність забезпечується емоцією здивування (Г. Бранш), та глибоко розвиненою пізнавальною активністю. Таке мислення інваріантне, найчастіше інтуїтивне на відміну від конвергентного – логічного і послідовного за етапністю вирішення якоїсь проблеми. Дивергентне мислення має певні особливості: воно спрямоване на пошук нез’ясованого, виходить за межі існуючих стандартів, шукає незвичних шляхів, як правило, знаходить декілька варіантів вирішення певної проблеми, намагається з нових позицій розглянути відоме та установлене. Дивергентне мислення тісно пов’язане з активністю пізнавальних процесів і високою чутливістю сенсорики. Пізнавальна сфера творчо спрямованих людей відрізняється наявністю загальних понять, широких категорій, синтетичністю сприйняття навколишнього світу, високим рівнем гнучкості. Це новий погляд на старі істини, вихід за межі стереотипів, оригінальність ідей і відсутність стандартів. За Дж. Гілфордом, дивергентне мислення характеризується такими особливостями як: легкість і продуктивність – тобто те, наскільки швидко індивід може певні продукти творчості: ідеї, думки, об’єкти, втілити в дійсність. Гнучкість – здатність до швидкого переключення з даної проблеми на іншу або їх об’єднання. Оригінальність – своєрідність мислення, незвичність підходу до проблеми, її нове вирішення. Точність (відповідальність) - стрункість мислительних операцій щодо виниклої проблеми, вибір адекватного рішення, відповідного до поставленої мети. Ці якості дивергентного мислення, на мою думку, будуть найоптимальніше сформовані в учня, якщо його помістити в проектно-орієнтоване навчальне середовище. Отже, пріоритетними напрямками педагогічного дослідження є впровадження стратегій самостійного та взаємодіючого навчання засобами проектного навчання на засадах розвитку дивергентного мислення, прийомів саморегуляції та корекції особистості, діагностики інтелектуальних здібностей старшокласників, продуктивної та творчої діяльності в навчальному просторі. Психологічно, творчість є потребою людини, адже творча діяльність – це не лише відкриття в певній галузі науки, художні досягнення, певні продукти, що є значущими для суспільства, творчість вимагає повсякденне життя з його малими і великими проблемами, які людина досить часто мусить вирішувати. Для неї подібне вирішення буде особисто творчим, і суб’єктивно вона переживає його як відкриття, як створення оригінального продукту, як новий підхід до вже відомого. На користь твердження про те, що творчість є потребою людини, свідчать ті почуття невдоволення, суму, причетність яких зазнає людина, коли їй доводиться виконувати динамічну роботу. Відомі експерименти, в яких піддослідні мусили протягом деякого, досить тривалого терміну ставити крапки на папері у суворо регламентованій послідовності. Через певний час у піддослідних з’являється почуття втоми, роздратованості, невдоволення і вони починали якось урізноманітнювати свою роботу. Такі догматичні ситуації не дають особистості можливості виявляти свою творчість, містять у собі внутрішній конфлікт. Людину гнітить одноманітність оточення, повсякденна повторювальність дій, і тому, вона починає шукати щось нове, якісь зміни, намагається по-іншому подивитись на звичне. Оскільки саме творчі люди створюють нове у всіх видах людської діяльності пошук, творчо-обдарованих дітей і розвиток креативності – цієї важливої якості особистості – в умовах шкільного навчання набуває неабиякого значення, що, однак, оправдовується деякими складностями, пов’язаними, головним чином , із необхідністю засвоєння учнями певних стандартних програм навчання. Крім того, дослідженнями встановлено, що творчі здібності не є синонімом здатності дітей до навчання; нерідко, коефіцієнт інтелекту, що визначається за відповідними тестами, у дітей творчих значно нижчий, порівняно з рештою. Отже, академічні успіхи школярів не збігаються з їх креативними здібностями. Таким чином, постає нагальна потреба формування в учня здатності як до дивергентного (творчого, нешаблонного мислення), так і до конвергентного ( зорієнтованого на знання, логіку, певну послідовність у діях) мислення. Серед інноваційних методик та технологій, здатних забезпечити формування необхідних життєвих компетенцій старшокласника та реалізацію ідеї продуктивного навчання, на мою думку, є методика проектно-орієнтованого навчання. В моделі проектно-орієнтованого навчання (ПОН) здійснюється перехід до міждисциплінарних занять, які пов’язані з проблемами реального світу, а також відбувається трансформація роботи в класі з моделі «учитель говорить» на модель «учні співпрацюють і вирішують». Актуальність використання ПОН у світлі сучасної парадигми освіти забезпечується її характеристиками:  Життєвість. ПОН забезпечує отримання навчального досвіду шляхом залучення учнів до складних проектів реального світу, які вони розробляють та застосовують свої вміння й знання. Діти опрацьовують життєві ситуації, сприймають свою навчальну діяльність більш вмотивовано.  Складність. Дана методика заохочує учнів вирішувати складні актуальні проблеми, спонукає до самовдосконалення і розвиток інтелектуального потенціалу, здатності до синтезу, інтерпретації та аналізу навчальної інформації.  Мотивація. Посилюється внутрішнє бажання учнів навчатися, потреба в оцінці та самооцінюванні своєї дільності, стимулюються комунікативні здібності, здатність до співпраці з іншими учасниками проекту.  Міжпредметна інтеграція. Для вирішення навчальної задачі учні змушені використовувати знання з декількох дисциплін, поглиблюючи свої знання на більш високому рівні.  Автентичність. Діти мають можливість створювати власні продукти в процесі навчання, набуваючи власного життєвого компетентнісного бачення реалізації проблеми в процесі вивчення предмету; учасники проекту мають можливість реалізовувати навчальні цілі засобами, адаптованими до власних розумових та психологічних особливостей.  Співробітництво. ПОН заохочує до співпраці за принципами «учень-учень» та «учень-учитель», що підвищує самооцінку особистості та спонукає до конструктивних, толерантних взаємовідносин між учасниками проекту ( в тому числі, і з вчителем), використання проектної технології на уроках допомагають встановити творчу та доброзичливу атмосферу. Один із послідовників Джона Дьюї, автора методу проектів, - В.Х.Кілпатрик визначив проект як цільовий акт діяльності, в основі якого лежить інтерес дитини. На вибір стратегії проектування в моїй педагогічній діяльності вплинули роботи Є.С.Полат та Т.Г. Кручиніної, завдяки яким я переконалася, що саме проект дає можливість проявити дитині свої знання, відчути значущість своєї діяльності, повірити у необхідність вчитися. Робота над проектом – це практика особистісно зорієнтованого навчання, конкретний життєвий досвід дитини на основі її вільного вибору способів та методів реалізації навчальної проблеми. Підготовка та захист проектів є формою діяльності, яка ідеально відповідає потребам “близької” та “далекої“ перспективи (за А.Макаренком). На думку академіка І.Беха, спрямованість особистості, головна її установка в ранній юності полягає в діяльнісному самовизначенні, виборі власного життєвого шляху і пошуку більш рівноправних взаємин із дорослими, що забезпечуються максимальним впливом проектної діяльності на суб’єктне пробудження і розвиток особистості. Проектне навчання передбачає нову місію педагога: консультанта, порадника, координатора, який переконує учня у власній правоті силою досвіду, мудрості та аргументу, але не наказу. Проектне навчання заохочує і підсилює прагнення до самореалізації з боку учнів, тому що воно використовує безліч дидактичних підходів: навчання у справі, незалежні заняття, спільне навчання, мозковий штурм, рольову гру проблемне навчання, дискусію і т.д.; має високу мотивацію, що означає зростання інтересу і включення в роботу в міру її виконання; дозволяє вчитися на власному досвіді і досвіді інших у конкретній справі, а не вдавати навчальну діяльність; підтримує педагогічні завдання в когнітивній, афектній і психомоторній сферах на всіх рівнях – знання, розуміння, застосування, аналізу, синтезу. Проектна діяльність формує життєві компетенції особистості учня, які необхідні їй для розв’язання життєвих завдань: уміння планувати свою роботу; уміння використовувати і працювати з різними джерелами інформації; уміння самостійно відбирати, аналізувати і співставляти матеріал; уміння аргументувати думку і приймати рішення; уміння встановлювати соціальні контакти; уміння створювати кінцевий продукт (фільм, книгу, презентацію, базу даних, журнал, сценарій, портфоліо і т.д. ); уміння презентувати створене перед аудиторією та оцінювати себе та інших. Отже, проектна технологія стимулюватиме інтерес учня до певних проблем, що передбачають володіння знаннями як інструментами розв’язання життєвих проблем. Природничо-математичні дисципліни мають потужний потенціал реалізації проектних технологій впровадження продуктивного навчання в освітній процес. Продуктивній роботі учнів на уроках фізики сприяє використання індивідуально-групових методів, застосування інтерактивних технік: «Квітка рішень», «Лови помилку», «Проблемне питання», «Я роблю це так», тощо. Рекомендую широко використовувати мультимедійні засоби навчання: презентації (власні та підготовлені учнями), відеоуроки, програмні засоби навчального призначення, ресурси освітніх сайтів Інтернету. Для дітей головним критерієм важливості тієї чи іншої навчальної теми є питання «Для чого мені потрібні знання з даної теми?». Тому важливо, щоб діти бачили перспективу використання майбутнього досвіду в конкретній предметній галузі. Для цього необхідно широко використовувати міжпредметні зв'язки, завдання для практичних робіт намагайтеся підібрати так, щоб вони були актуальними для даного контингенту учнів, а результати їх виконання були використані на практиці та презентовані іншим. Використання ПОН потребує систематичного моніторингу результатів навчання, тому важливою складовою своєї педагогічної діяльності вважаємо відстеження результатів навчальної діяльності учнів, аналіз та корекцію шляхів впровадження освітньої технології, розробку критеріїв оцінювання різних видів проектної роботи учнів, проведення контрольних зрізів знань. Як бачимо, переваги використання проектно-орієнтованого навчання в процесі формування дивергентного мислення старшокласників незаперечні, така технологія в повній мірі забезпечує парадигму гуманістичної педагогіки співробітництва, ставить учасників навчально-виховного процесу на більш якісний рівень, формує життєві компетентності школярів, задовольняє потребам профільного навчання. ПЕРЕДМОВА В авторській методичній розробці представлено узагальнену систему роботи щодо практики формування дивергентного мислення старшокласників засобами впровадження проектних технологій навчання на уроках фізики. Актуальність дослідження полягає в виборі стратегії педагогічної діяльності – формувати: життєві компетенції особистості старшокласника, яка буде здатна гнучко орієнтуватись у мінливих життєвих ситуаціях, самостійно набуваючи необхідні знання і використовуючи їх на практиці; навички критичного мислення, вміння бачити в реальній діяльності проблеми та шукати шляхи їх раціонального вирішення, використовуючи сучасні технології; здатність до контактності у різноманітних соціальних групах, уміння працювати у колективі; інформаційну культуру життєдіяльності, яка дасть їй можливість продуктивно будувати своє життя, здійснити професійне самовизначення, розкрити творчий потенціал та здатність до прийняття самостійних рішень. Пріоритетними напрямками педагогічного дослідження, що реалізовуються в розробці, є впровадження стратегій самостійного та взаємодіючого навчання на засадах розвитку дивергентного мислення, прийомів саморегуляції та корекції особистості, діагностики інтелектуальних здібностей старшокласників, продуктивної та творчої діяльності в навчальному просторі. Запропоновані розробки уроків, навчальних проектів та позакласних заходів демонструють практичні підходи до реалізації науково-методичної проблеми, над якою працює автор, забезпечують формування компетентної та соціально зрілої мобільної особистості старшокласника. Розділ 1 ПРОЕКТНО-ОРІНТОВАНЕ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ДИВЕРГЕНТНОГО МИСЛЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ Аналіз процесу творчості учнів дає підстави для ствердження, що ефективний розвиток дивергентного мислення можливий за умов застосування у навчанні фізики певної методики (система роботи вчителя, система завдань для учнів, система принципів взаємодії вчителя у учнів на уроках фізики) та забезпечення певних психолого-педагогічних умов навчального процесу. Актуальність даного дослідження полягає в виборі стратегії власної педагогічної діяльності, а саме – формувати: життєві компетенції особистості старшокласника, яка буде здатна гнучко орієнтуватись у мінливих життєвих ситуаціях, самостійно набуваючи необхідні знання і використовуючи їх на практиці; навички критичного мислення, вміння бачити в реальній діяльності проблеми та шукати шляхи їх раціонального вирішення, використовуючи сучасні технології; здатність до контактності у різноманітних соціальних групах, уміння працювати у колективі; інформаційну культуру життєдіяльності, яка дасть їй можливість продуктивно будувати своє життя, здійснити професійне самовизначення, розкрити творчий потенціал та здатність до прийняття самостійних рішень. Як відомо, до мислительних компонентів креативності відносять дивергентне – творче (Дж.Гілфорд), нешаблонне (Де Вано) мислення. Мотиваційно креативність забезпечується емоцією здивування (Г. Бранш), та глибоко розвиненою пізнавальною активністю. Таке мислення інваріантне, найчастіше інтуїтивне на відміну від конвергентного – логічного і послідовного за етапністю вирішення якоїсь проблеми. Дивергентне мислення має певні особливості: воно спрямоване на пошук нез’ясованого, виходить за межі існуючих стандартів, шукає незвичних шляхів, як правило, знаходить декілька варіантів вирішення певної проблеми, намагається з нових позицій розглянути відоме та установлене. Дивергентне мислення тісно пов’язане з активністю пізнавальних процесів і високою чутливістю сенсорики. Пізнавальна сфера творчо спрямованих людей відрізняється наявністю загальних понять, широких категорій, синтетичністю сприйняття навколишнього світу, високим рівнем гнучкості. Це новий погляд на старі істини, вихід за межі стереотипів, оригінальність ідей і відсутність стандартів. За Дж. Гілфордом, дивергентне мислення характеризується такими особливостями як: легкість і продуктивність – тобто те, наскільки швидко індивід може певні продукти творчості: ідеї, думки, об’єкти, втілити в дійсність. Гнучкість – здатність до швидкого переключення з даної проблеми на іншу або їх об’єднання. Оригінальність – своєрідність мислення, незвичність підходу до проблеми, її нове вирішення. Точність (відповідальність) - стрункість мислительних операцій щодо виниклої проблеми, вибір адекватного рішення, відповідного до поставленої мети. Ці якості дивергентного мислення, на мою думку, будуть найоптимальніше сформовані в учня, якщо його помістити в проектно-орієнтоване навчальне середовище. Отже, пріоритетними напрямками педагогічного дослідження є впровадження стратегій самостійного та взаємодіючого навчання засобами проектного навчання на засадах розвитку дивергентного мислення, прийомів саморегуляції та корекції особистості, діагностики інтелектуальних здібностей старшокласників, продуктивної та творчої діяльності в навчальному просторі. Психологічно, творчість є потребою людини, адже творча діяльність – це не лише відкриття в певній галузі науки, художні досягнення, певні продукти, що є значущими для суспільства, творчість вимагає повсякденне життя з його малими і великими проблемами, які людина досить часто мусить вирішувати. Для неї подібне вирішення буде особисто творчим, і суб’єктивно вона переживає його як відкриття, як створення оригінального продукту, як новий підхід до вже відомого. На користь твердження про те, що творчість є потребою людини, свідчать ті почуття невдоволення, суму, причетність яких зазнає людина, коли їй доводиться виконувати динамічну роботу. Відомі експерименти, в яких піддослідні мусили протягом деякого, досить тривалого терміну ставити крапки на папері у суворо регламентованій послідовності. Через певний час у піддослідних з’являється почуття втоми, роздратованості, невдоволення і вони починали якось урізноманітнювати свою роботу. Такі догматичні ситуації не дають особистості можливості виявляти свою творчість, містять у собі внутрішній конфлікт. Людину гнітить одноманітність оточення, повсякденна повторювальність дій, і тому, вона починає шукати щось нове, якісь зміни, намагається по-іншому подивитись на звичне. Оскільки саме творчі люди створюють нове у всіх видах людської діяльності пошук, творчо-обдарованих дітей і розвиток креативності – цієї важливої якості особистості – в умовах шкільного навчання набуває неабиякого значення, що, однак, оправдовується деякими складностями, пов’язаними, головним чином , із необхідністю засвоєння учнями певних стандартних програм навчання. Крім того, дослідженнями встановлено, що творчі здібності не є синонімом здатності дітей до навчання; нерідко, коефіцієнт інтелекту, що визначається за відповідними тестами, у дітей творчих значно нижчий, порівняно з рештою. Отже, академічні успіхи школярів не збігаються з їх креативними здібностями. Таким чином, постає нагальна потреба формування в учня здатності як до дивергентного (творчого, нешаблонного мислення), так і до конвергентного ( зорієнтованого на знання, логіку, певну послідовність у діях) мислення. Серед інноваційних методик та технологій, здатних забезпечити формування необхідних життєвих компетенцій старшокласника та реалізацію ідеї продуктивного навчання, на мою думку, є методика проектно-орієнтованого навчання. В моделі проектно-орієнтованого навчання (ПОН) здійснюється перехід до міждисциплінарних занять, які пов’язані з проблемами реального світу, а також відбувається трансформація роботи в класі з моделі «учитель говорить» на модель «учні співпрацюють і вирішують». Актуальність використання ПОН у світлі сучасної парадигми освіти забезпечується її характеристиками:  Життєвість. ПОН забезпечує отримання навчального досвіду шляхом залучення учнів до складних проектів реального світу, які вони розробляють та застосовують свої вміння й знання. Діти опрацьовують життєві ситуації, сприймають свою навчальну діяльність більш вмотивовано.  Складність. Дана методика заохочує учнів вирішувати складні актуальні проблеми, спонукає до самовдосконалення і розвиток інтелектуального потенціалу, здатності до синтезу, інтерпретації та аналізу навчальної інформації.  Мотивація. Посилюється внутрішнє бажання учнів навчатися, потреба в оцінці та самооцінюванні своєї дільності, стимулюються комунікативні здібності, здатність до співпраці з іншими учасниками проекту.  Міжпредметна інтеграція. Для вирішення навчальної задачі учні змушені використовувати знання з декількох дисциплін, поглиблюючи свої знання на більш високому рівні.  Автентичність. Діти мають можливість створювати власні продукти в процесі навчання, набуваючи власного життєвого компетентнісного бачення реалізації проблеми в процесі вивчення предмету; учасники проекту мають можливість реалізовувати навчальні цілі засобами, адаптованими до власних розумових та психологічних особливостей.  Співробітництво. ПОН заохочує до співпраці за принципами «учень-учень» та «учень-учитель», що підвищує самооцінку особистості та спонукає до конструктивних, толерантних взаємовідносин між учасниками проекту ( в тому числі, і з вчителем), використання проектної технології на уроках допомагають встановити творчу та доброзичливу атмосферу. Один із послідовників Джона Дьюї, автора методу проектів, - В.Х.Кілпатрик визначив проект як цільовий акт діяльності, в основі якого лежить інтерес дитини. На вибір стратегії проектування в моїй педагогічній діяльності вплинули роботи Є.С.Полат та Т.Г. Кручиніної, завдяки яким я переконалася, що саме проект дає можливість проявити дитині свої знання, відчути значущість своєї діяльності, повірити у необхідність вчитися. Робота над проектом – це практика особистісно зорієнтованого навчання, конкретний життєвий досвід дитини на основі її вільного вибору способів та методів реалізації навчальної проблеми. Підготовка та захист проектів є формою діяльності, яка ідеально відповідає потребам “близької” та “далекої“ перспективи (за А.Макаренком). На думку академіка І.Беха, спрямованість особистості, головна її установка в ранній юності полягає в діяльнісному самовизначенні, виборі власного життєвого шляху і пошуку більш рівноправних взаємин із дорослими, що забезпечуються максимальним впливом проектної діяльності на суб’єктне пробудження і розвиток особистості. Проектне навчання передбачає нову місію педагога: консультанта, порадника, координатора, який переконує учня у власній правоті силою досвіду, мудрості та аргументу, але не наказу. Проектне навчання заохочує і підсилює прагнення до самореалізації з боку учнів, тому що воно використовує безліч дидактичних підходів: навчання у справі, незалежні заняття, спільне навчання, мозковий штурм, рольову гру проблемне навчання, дискусію і т.д.; має високу мотивацію, що означає зростання інтересу і включення в роботу в міру її виконання; дозволяє вчитися на власному досвіді і досвіді інших у конкретній справі, а не вдавати навчальну діяльність; підтримує педагогічні завдання в когнітивній, афектній і психомоторній сферах на всіх рівнях – знання, розуміння, застосування, аналізу, синтезу. Проектна діяльність формує життєві компетенції особистості учня, які необхідні їй для розв’язання життєвих завдань: уміння планувати свою роботу; уміння використовувати і працювати з різними джерелами інформації; уміння самостійно відбирати, аналізувати і співставляти матеріал; уміння аргументувати думку і приймати рішення; уміння встановлювати соціальні контакти; уміння створювати кінцевий продукт (фільм, книгу, презентацію, базу даних, журнал, сценарій, портфоліо і т.д. ); уміння презентувати створене перед аудиторією та оцінювати себе та інших. Отже, проектна технологія стимулюватиме інтерес учня до певних проблем, що передбачають володіння знаннями як інструментами розв’язання життєвих проблем. Природничо-математичні дисципліни мають потужний потенціал реалізації проектних технологій впровадження продуктивного навчання в освітній процес. Продуктивній роботі учнів на уроках фізики сприяє використання індивідуально-групових методів, застосування інтерактивних технік: «Квітка рішень», «Лови помилку», «Проблемне питання», «Я роблю це так», тощо. Рекомендую широко використовувати мультимедійні засоби навчання: презентації (власні та підготовлені учнями), відеоуроки, програмні засоби навчального призначення, ресурси освітніх сайтів Інтернету. Для дітей головним критерієм важливості тієї чи іншої навчальної теми є питання «Для чого мені потрібні знання з даної теми?». Тому важливо, щоб діти бачили перспективу використання майбутнього досвіду в конкретній предметній галузі. Для цього необхідно широко використовувати міжпредметні зв'язки, завдання для практичних робіт намагайтеся підібрати так, щоб вони були актуальними для даного контингенту учнів, а результати їх виконання були використані на практиці та презентовані іншим. Використання ПОН потребує систематичного моніторингу результатів навчання, тому важливою складовою своєї педагогічної діяльності вважаємо відстеження результатів навчальної діяльності учнів, аналіз та корекцію шляхів впровадження освітньої технології, розробку критеріїв оцінювання різних видів проектної роботи учнів, проведення контрольних зрізів знань. Як бачимо, переваги використання проектно-орієнтованого навчання в процесі формування дивергентного мислення старшокласників незаперечні, така технологія в повній мірі забезпечує парадигму гуманістичної педагогіки співробітництва, ставить учасників навчально-виховного процесу на більш якісний рівень, формує життєві компетентності школярів, задовольняє потребам профільного навчання. В авторській методичній розробці представлено узагальнену систему роботи щодо практики формування дивергентного мислення старшокласників засобами впровадження проектних технологій навчання на уроках фізики. Актуальність дослідження полягає в виборі стратегії педагогічної діяльності – формувати: життєві компетенції особистості старшокласника, яка буде здатна гнучко орієнтуватись у мінливих життєвих ситуаціях, самостійно набуваючи необхідні знання і використовуючи їх на практиці; навички критичного мислення, вміння бачити в реальній діяльності проблеми та шукати шляхи їх раціонального вирішення, використовуючи сучасні технології; здатність до контактності у різноманітних соціальних групах, уміння працювати у колективі; інформаційну культуру життєдіяльності, яка дасть їй можливість продуктивно будувати своє життя, здійснити професійне самовизначення, розкрити творчий потенціал та здатність до прийняття самостійних рішень. Пріоритетними напрямками педагогічного дослідження, що реалізовуються в розробці, є впровадження стратегій самостійного та взаємодіючого навчання на засадах розвитку дивергентного мислення, прийомів саморегуляції та корекції особистості, діагностики інтелектуальних здібностей старшокласників, продуктивної та творчої діяльності в навчальному просторі. Запропоновані розробки уроків, навчальних проектів та позакласних заходів демонструють практичні підходи до реалізації науково-методичної проблеми, над якою працює автор, забезпечують формування компетентної та соціально зрілої мобільної особистості старшокласника.