Вітаю Вас!
Хочу поговорити з вами про емоційне вигорання. Я впевнена, що більшість з вас із цим стикалася. Отже, ми визначимо, що таке емоційне вигорання, причини його появи та боротьбу з ним.
Якщо ми не знаходимо спокою у собі,
безнадійно його шукати будь-де.
Ларошфуко
Емоційне вигорання– це синдром, який розвивається під впливом хронічного стресу і постійного навантаження, що призводить до виснаження емоційно-енергетичних та особистісних ресурсів людини. Емоційне вигорання виникає в результаті накопичення негативних емоцій без «розрядки» або «вивільнення» від них.
Так само як вогнище поступово поглинає поліна, професійне вигорання відбувається не одразу. Бувають ситуації, коли впродовж тривалого часу неможливо точно сказати, що є найбільш вагомою причиною зниження якості життєдіяльності педагога.
Професія педагога – одна з тих, де синдром «професійного вигорання» є найбільш поширеним. Тому дуже важливим є вивчення особливостей його виникнення, розвитку та перебігу саме у педагогічній діяльності.
Синдром «професійного вигорання» - один із проявів стресу, з яким стикається людина у власній професійній діяльності.
Тож, які причини емоційного вигорання?
напруженість і конфлікти у професійному оточенні, недостатня підтримка з боку колег;
недостатні умови для самовираження, експериментування та інновацій;
одноманітність діяльності й невміння творчо підійти до виконуваної роботи;
вкладання в роботу значних особистісних ресурсів за недостатнього визнання і відсутності позитивного оцінювання з боку керівництва;
робота без перспективи, неможливість побудувати професійну кар’єру;
невмотивованість учнів, результати роботи з якими «непомітні»;
невирішені особистісні конфлікти.
Які бувають симптоми емоційного вигорання??
Психофізичні симптоми:
почуття постійної, неминаючої втоми не тільки по вечорах, але і зранку, відразу ж після сну (симптом хронічної втоми);
відчуття емоційного і фізичного виснаження;
зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості та страху);
загальна астенізація (слабість, зниження активності і енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників);
часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового тракту;
різка втрата чи різке збільшення ваги;
повне чи часткове безсоння (швидке засипання і відсутність сну раннім ранком, починаючи з 4 год, або ж навпаки, нездатність заснути до 2—3 год ночі і «важке» пробудження вранці, коли потрібно вставати па роботу);
постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом усього дня;
задишка або порушення дихання при фізичному чи емоційному навантаженні;
помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.
Соціально-психологічні симптоми:
байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, почуття пригніченості);
підвищена дратівливість на незначні, дрібні події — часті нервові «зриви» (вибухи невмотивованого гніву чи відмова від спілкування, «відхід у себе»);
постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації причин немає (почуття провини, невпевненості, образи, підозри, сорому);
почуття неусвідомленого занепокоєння і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так. як треба»);
почуття гіпервідповідальності і постійний страх, що щось «не вийде», чи з чимось не вдасться впоратися;
загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (типу «Як не намагайся, все одно нічого не вийде»).
Поведінкові симптоми:
відчуття, що робота стає все важчою і важчою, а виконувати її — все складніше і складніше;
співробітник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);
незалежно від об'єктивної необхідності, працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить;
керівник відмовляється від прийняття рішень, формулюючи різні причини для пояснень собі й іншим;
відчуття, що все марно, зневіра, зниження ентузіазму стосовно роботи, байдужість до результатів;
невиконання важливих, пріоритетних завдань і «застрягання» на дрібних деталях, витрата більшої частини робочого часу на погано усвідомлюване чи неусвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій;
дистанціювання від співробітників і учнів, підвищення неадекватної критичності;
зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотиків.
І найголовніше питання - Як боротись із емоційним вигоранням?
Я дам вам 4 поради:
▪️ Нарощуйте темп поступово
При вигоранні з першого разу не вийде написати довгу статтю або ст
ворити новий продукт. Починайте з малого. Невеликі перемоги будуть поступово зміцнювати вас. Отриманий приплив впевненості можна використати, щоб досягти успіху у великих завданнях. Згодом, ви повернетеся до нормального рівня ефективності.
▪️ Використовуйте візуалізацію та самонавіювання
В основі самонавіювання лежить зміна підсвідомих переконань. Для цього потрібно знову і знову повторювати собі позитивні установки. Причому у них має бути емоційне підкріплення. Наприклад, ви можете говорити собі: «Я суперефективна людина. Так, іноді я вигораю, але потім відновлююсь та досягаю успіху».
▪️ Станьте прикладом для інших
Якщо ви повірите у свої сили, то своїм прикладом надихнете оточуючих. Емоційний підйом і підвищена працездатність інших людей надихнуть вас. Вийде таке собі замкнене коло, корисне для всіх.
▪️ Навчіться справлятися з тривогою
Для багатьох тривожність — один з основних чинників, що знижує самоефективність. Щоб впоратися з нею спробуйте діяти за таким планом:
✔️ Помітивши у себе хвилювання, зробіть паузу.
✔️ Виявіть тривожні думки.
✔️ Оцініть, наскільки вони обґрунтовані.
✔️ Найчастіше причина занепокоєння в надуманих страхах. Якщо у вас більш серйозні проблеми з тривожністю, зверніться до фахівця.
І пам'ятайте, щоб ніколи не відчувати вигорання, треба уважно ставитись до своїх почуттів та емоцій. Сподіваюсь, мої поради будуть вам корисні!
