ПРОБАЧ МЕНІ, ДОНЮ

ПРОБАЧ МЕНІ, ДОНЮ

Пробач мені, доню, за те, що тебе не побачу,

За те, що на руки маленьку тебе не візьму.

Народишся ти - я дощем лише з неба заплачу,

Краплинками теплими ніжно тебе обійму.

Пробач мені, доню, що я заспівати не зможу

Оту колискову, що довго для тебе вивчав.

Від куль помирав і просив про одне тільки -" Боже!

Дозволь заспівати для неї" - та Бог десь літав...

Ти виростеш, доню, цвістимеш, як квіточка в полі,

Пробач, що всі мають батьків, а ось ти - сирота.

Я йшов воювати, щоб ти мала кращую долю,

То мрія для мене була і єдина мета.

Пробач, моя ластівко, знай - я завжди біля тебе,

Ступаю попереду, шлях прокладаю тобі.

Як сумно, царівно моя, - подивися у небо,

Всміхнися мені й не здавайся в обійми журбі.

Пробач мені, доню, пишу на кривавім папері,

Бо точно вже знаю, що злічено тут мої дні.

Пробач, що в кімнату твою не відкрию я двері,

Живи! Щоб не марно помер я на клятій війні.

Автор : Віолетта Кравченко

Присвячено всім героям України, які не дочекалися народження своїх діток...