ПРО МИР ЩЕБЕЧУТЬ СОЛОВ'Ї
З тумананів вúткану вуаль
На трави опустив світанок
З багряного серпанку шаль —
Землі на плечі кинув ранок.
Сади прокинулись квітучі —
Їх соловей збудив співучий.
Малі небесні співаки —
Улюбленці богині Лелі
Ще трохи сонні всі сади
Запеленали в ніжні трелі
Та розлучили їх зі снами
Своїми дивними піснями.
Солісти браві ті небес
Горло росою промочили
І віртуозний із чудес
Концерт для світу сотворили:
Витьохкували, щебетали —
Все серденько в полон забрали.
Принишкли в зáхваті сади,
Заслухалися того співу.
Витьохкують вони й мені.
Я вся милуюсь тому диву:
Їх віртуозні, дивні трелі
Аж до небес пінялись стелі!
Який у них діапазон!
Ніде такого більш немає.
Ті трелі серденько в полон
Взяли — трепетно завмирає...
Їх співом заслухалась моя
Вся нáвстіж розпахнута Душа.
Наспівують вони мені
Про Україну рідну, милу.
Про те, що переможні дні
Наш гідний воїн Світла й Миру
Святій землі моїй віщує —
Житям своїм він світ рятує.
НАСПІВУЙ МИРНИХ НАМ ЧУДЕС,
ХАЙ СВІТ ТЕБЕ ПОЧУЄ ВЕСЬ!
27.04.2024
© Люба Курганська
