Опубліковано 28 грудня 2023 о 13:56
14 0
2 1 2 1 1

ПРО КОХАННЯ,яке розтануло і втрачені сніги, (а може і наоборот...)

ПРО КОХАННЯ,яке розтануло і втрачені сніги,

(а може і наоборот..)

Залицявся Сніговик

до Сніжної Баби.

Пристрасть там лунала в крик, шепітком рулади.

Обіцяв їй не життя, «пломбір-мармуляду»

І світилась Баба вся,

бо співав до ладу.

«Будеш мать круте відро,

пластику в хірурга.

Талію Бріжіт Бардо

і знайомство з Рурком.

Сніжні шати від Діор ,

ґудзики шанельні.

Як живеш ти?Стид й позор,

наче у пустелі .

Заживеш зі мною ти-

що не день,то свято.

Покажу нові світи,

самоцвіти й злато.

Не захочеш із відром

у снігах стояти,

будеш тішитись добром,

житимеш в палатах.

Серце в Баби стукотіло,

у скрОнях палало...

«Щастя моє прилетіло»-

Бабу любов взяла.

Та так міцно і за барки,

що сніги шипіли...

Як підняли з вином чарки,

Баба і «поплила».

А на ранок зимне сонце

за літом скучало.

І з небесного віконця трохи жару дало.

Сніговик «дістав враз ноги».»

Біда»-догадався.

Баба просить допомоги ,

а він десь сховався.

Як вона його ,сердечна ,

помогти просила.

«Місце піднайди безпечне,

бо стоять несила.»

Як вона його благала,

щоб прикрив від спеки.

А він хутко дав враз драла

в затінок смереки.

Так пропала ,водов сплила,

Сніговая Баба...

Може б ще трохи пожила,

та любов-зараза.

Трохи сонця і любові-

все..,жінка палає.

Мабуть кожна з нас, хоч трохи ,

про подібне знає.

Зрозуміло,що та Баба

вік короткий мала.

Бо в повітрі тепло,сонце,

бо весна настала.

Але тануть було гірко

й серденько боліло.

Не від теплА ,а від болю ,

зранене ,шипіло.

А наш Сніговик ще простояв

із місяць,міцненько.

Тихо й зовсім непримітно

розтанув раненько.

Може ще би так простояв,

та весна вже гУла.

Співчуття,скоріше

всього,

в нього і не було.

*****

Може Бог й Сніговій Бабі

серце добре дати.

Та вона ,сердечна ,

може,

й брехню не пізнати.

Не пускайте в душу вашу

брехунів без серця.

Проживете аж до спеки,

хай в простім відерці.

Бо не щастя в самоцвітах

і любов не в златі.

Хай живуть вже безсердечні

в кам’яних палатах.

Нехай вірнеє кохання

не згаса на сонці.

Клятви щирі хай не тануть,

як сніги в долонці.

*****

От цікаво,бо й водА,

кажуть ,пам’ять має.

Чи на другий рік в снігах

Баба це згадає?...

@Любов Кальцева

11.02.2022 р.