Знаєте, є така досить популярна сцена в кіно, коли головний герой - побитий життям мужній чоловік лежить на спині, а його пасія ніжно водить по його помірно волохатих грудях довгими тонкими пальчиками і питає.
- Звідки цей шрам?
- Куля. Перестрілка у мексиканських нетрях. - Задумливим голосом із хрипотою відповідає головний герой.
- А це?
- Ніж сербського головоріза.
- О Боже!
- Нічого страшного. - знизує він плечима. - Я відкусив йому голову та забив нею його друзів. Все нормально.
- А це?
- Це я горів у танку на в'єтнамській війні.
- Яка сувора до тебе доля...
Вочевидь, сцена застаріла. Зараз має бути якось так.
Вони сидять у смузі барі навпроти один одного. Він коуч, вона психотерапевт. Вона ніжно торкається його бороди і питає.
- А ось ця душевна травма, звідки?
- Мама в дитинстві зачиняла мене в шафу.
- А ось цей транс через що?
- У школі я освідчився дівчинці і вона мене висміяла.
- Жахливо! А чому ти плачеш, коли йде дощ?
- Мені згадується мій хом'як, який втопився на дачі під час дощу. Мені було п'ять років.
- Боже! Як суворе твоє життя!