Дитина – це цілий світ. Лише ставши дорослим, кожен з нас усвідомлює, на скільки цінне дитинство та як сильно залежить формування особистості від емоцій, які переживає дитина. Психологи вважають, що гра є грою, але наші відчуття та переживання в ній та ми самі завжди справжні. Озирнувшись в минуле та згадуючи своє дитинство, ми завжди знайдемо багато радісних спогадів, маленьких трагедій. І ми, вже дорослі, розуміємо, що цих маленьких, але насправді важливих для нас радостей могло бути значно більше, а трагедій, сліз, розчарувань можна було б уникнути.
Дорослі інколи занадто швидко забувають чи не хочуть згадувати своє дитинство. Але ж насправді ми багато чого можемо зробити, щоб захистити дітей від несправедливості й жорстокості. Одним з найважливіших напрямів виховної роботи з дітьми та молоддю є превентивне виховання та профілактична робота з подолання злочинності серед неповнолітніх. Термін «превентивний» розглядається нами як "попереджувальний" (запобіжний, охоронний, захисний) і стосується профілактики девіантної поведінки, алкоголізму, наркоманії, СНІДу, способу життя, який веде до хвороб, знецінення сенсу життя.Превентивне виховання – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей та молоді, на їх допомогу і захист.
Суть превентивного виховання полягає в комплексному цілеспрямованому впливі на особистість, формуванні здорового способу життя, виробленні імунітету до негативних впливів соціального оточення. Проблема превентивності завжди була і є пріоритетною в системі психолого-педагогічних, медичних, правових, соціальних досліджень у різних країнах світу. В Україні ця проблема набуває особливої гостроти, оскільки молодь формується в складних соціально-культурних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів. Мета превентивного виховання полягає у розвитку почуття соціальної відповідальності підлітків за свою поведінку, сприяє не лише усвідомленню своїх прав, а й обов’язків. Підлітків легше застерегти від правопорушень, аніж потім поставити на правильний шлях.
Основними положеннями превентивного виховання є:
дослідження фізіології дітей, проникнення у внутрішній світ підлітків та вивчення їхніх психологічних особливостей;
спостереження за впливом спадковості, середовища;
виховання соціальної спрямованості поведінки школяра;
організація в сім’ї та школі профілактичних заходів з метою запобігання протиправній поведінці дітей;
створення психолого – педагогічних умов для належного догляду за діяльністю підлітків.
Сьогодні неможливо вирішувати проблеми виховання, не враховуючи загального соціального фону. Статистика викликає тривогу: за останні 10 років зріс рівень дитячої злочинності. Близько 70 тисяч дітей і підлітків перебувають на обліку правоохоронних органів. Питома вага юних правопорушників нині складає 25% проти 13% десять років тому. Ситуація драматична. У багатьох підлітків виникають або повна розгубленість перед сьогоднішнім і завтрашнім днем, або урвати від життя якомога більше і негайно.
Суттєвим у визначенні причин правопорушень слід вважати динамічний зв’язок і взаємозалежність умов життєдіяльності і соціальної ситуації розвитку учня, що впливає на соціальну адаптацію.У даному випадку мова йде про соціальну дезадаптацію учнів, тобто таке пристосування їх до соціального середовища, за якого вони набувають негативного соціального досвіду, що спричиняє їх подальші протиправні вчинки. Як показує практика, формування в дітей позитивного чи негативного досвіду починається із сім’ї. Дослідження причин правопорушень неповнолітніх свідчить, що у 60-80% випадків механізм протиправної поведінки був “запущений” недоліками сімейного виховання. Найбільш типовими помилками сімейного виховання є:
- дефіцит позитивного спілкування батьків з підлітками;
- відсутність у дорослих стійких власних моральних установок;
- організація життя в сім’ї не сприяє формуванню у дитини моральних звичок;
- батьки не знають і не розуміють внутрішнього світу своєї дитини;
- недоброзичливе, грубе ставлення дорослих до підлітка.
Слід вважати, що умови сімейного виховання дитини відбиваються на всьому житті і служать відправним моментом формування особистості. Сім’я, з точки зору пред’явлених до неї вимог, повинна максимально забезпечувати адаптацію дітей до умов суспільного життя, а також підготувати ґрунт для прийняття дитиною соціальних норм, тобто вона перша включається у вирішення завдань соціалізації індивіда. Але проблема полягає в тому, що сучасна сім’я часто не бажає, не вміє чи неспроможна правильно виховувати дітей. Тому школа, налагоджуючи контакт з сім’єю і постійну взаємодію, повинна допомогти у розв’язанні цієї проблеми.
Розуміючи важливість даної роботи, педагоги школи прагнуть налагодити тісну співпрацю з батьківською громадськістю. Найпоширенішими формами такої взаємодії є відвідування учнів вдома з метою ознайомлення з умовами проживання і виховання дитини, що дає можливість раннього виявлення неблагополучних сімей, проведення тематичних батьківських зборів, індивідуальних консультацій, підтримання постійного контакту з батьками через учнівські щоденники, телефонним зв’язком.
Крім того, правове виховання й оволодіння системою правових знань має особливе місце в комплексі практичних заходів, спрямованих на подолання негативних явищ в учнівському середовищі. Провідне місце займає профілактична робота. У нашій школі постійно діє ціла система профілактичної роботи:
- контроль за відвідуванням учнями школи (ведеться класними керівниками в журналі обліку відвідування);
- контроль за відвідуванням учнями сьомих уроків (ведеться класними керівниками та заступником директора з виховної роботи);- розроблені правила учнів, які вивчаються на виховних годинах з класним керівником;
- проводяться по класах цикл бесід на правову тематику, а також організовуються загальношкільні тижні правознавства вчителями даного предмету;
- на уроках «основ здоров’я» постійно обговорюються питання життєвих цінностей,здорового способу життя, самореалізації, толерантності,позитивного налаштування на майбутнє тощо.
Колектив – єдиний організм, де кожен школяр – яскрава індивідуальність. Можливо, слід замислитися над словами Я. Корчака: «Що більше в дитині волі, то менше необхідності в покаранні. А що більше похвал, то менше покарань». Якими сформуємо дітей фізично, морально – таке суспільство й матимемо. «Діти – живі квіти землі», - зазначав М. Горький. І як кожній квітці потрібні погодні умови для цвітіння, так і нашим дітям потрібно створити умови для їхнього повноцінного життя, розкриття талантів і здібностей. Наші діти – майбутні громадяни України. Майбутнє дітей залежить від нас, наше майбутнє – від них. Тому потрібно працювати так, щоб наші діти почували себе корисними суспільству й були щасливі.