Правозахисні організації — це особливий вид недержавних організацій, діяльність яких спрямована на утвердження й захист прав і свобод людини, ефективний контроль за їхнім дотриманням державою, її органами і посадовими особами. Правозахисні організації сприяють зменшенню організованого насильства, здійснюваного державою. Для цього вони працюють одночасно в трьох напрямках:
захист прав людини в конкретних випадках, громадські розслідування фактів порушень прав людини державними органами;
поширення інформації про права людини, правове виховання;
аналіз стану з правами людини.
Правозахисні організації повинні виконувати наступні функції:
1.1. Розгляд заяв фізичних і юридичних осіб, або їхніх асоціацій, про недотримання прав і свобод людини, закріплених у Конституції, міжнародному праві і національному законодавстві;
1.2. Інформування подавця заяви про його права і наявні можливості їхнього правового захисту і сприяння йому в доступі до цих засобів;
1.3. Здійснення посередницьких функцій для відновлення порушених прав і свобод за допомогою погоджувальної процедури;
1.4. Проведення громадських розслідувань фактів порушень прав людини (як по заявах фізичних і юридичних осіб, так і за власною ініціативою);
1.5. Направлення заяв (від імені заявника або від свого імені) компетентним органам для вирішення по суті;
1.6. Звернення від імені заявника або від свого імені в суд і міжнародні організації;
1.7. Участь у судовому процесі з метою захисту і відновлення порушених прав і свобод заявника;
1.8. Прийняття висновків за результатами проведеного громадського розслідування;
1.9. Винесення громадського осуду і громадського попередження органам і (або) особам, чиї дії (бездіяльність) призвели до порушення прав і свобод людини;
1.10. Публікація висновків у ЗМІ. Збір, підготовка і поширення інформаційних матеріалів, що включають: внутрішнє законодавство (у тому числі імплементоване міжнародне право), що стосується прав людини, коментарі до нього, відповідні адміністративні і судові рішення та їх тлумачення вищими судовими органами, внутрішні механізми захисту прав людини, міжнародні правові документи з прав людини і коментар до них, міжнародні механізми захисту прав людини, інформацію про діяльність самої правозахисної організації і її власні публікації.
1.11. Бути суб’єктом правової ініціативи;
2.1. Створювати просвітницькі друкарські, аудіо-, фото- і кіноматеріали про права людини для масового споживача і спеціального призначення;
3.1. Підготовка висновків стосовно законів, законопроектів та інших нормативно-правових актів і програм, спрямованих на утвердження і захист прав людини, підготовка і надання парламенту власних законопроектів і програм;
3.2. Моніторинг законодавства, судової й адміністративної практики в галузі прав людини.
Принципи діяльності правозахисних організацій: правозахисні, розсудливість, відкритість і гласність, щирість з тим, хто звертається по допомогу, второпність – «не нашкодь!», незалежність від політичної позиції, незалежність від суспільної думки, чесність та максимальна достовірність та об'єктивність інформації : «говорити правду, усю правду і нічого, крім правди»; скромність, незалежність правозахисних організацій від держави, „Чесне співробітництво неоднодумців“. 1988 р. Сергій Ковальов: «В усьому тому, у чому я згоден із владою, я готовий із нею чесно співпрацювати, а коли вона допускає помилки, я буду протистояти їй, використовуючи наявні законні методи»; врахування інтересів усіх сторін, пов'язаних із конфліктом, у тому числі державних органів, сприяння державі в захисті прав громадян. Американська правозахисниця Кетрин Фіцпатрик «без справедливих законів, незалежних судів і професійних адвокатів, боротьба за права людини — це елементарна боротьба за гласність: обнародування інформації про злочини в надії зачепити совість або, принаймні, викликати стурбованість серед владних структур».
https://www.oberig.org/uk/osnovni-polozhennia-diialnosti-p-o Основні положення правозахисних організацій (ПО)
