Працювала мама до самого ранку,
Вишивала доньці диво-вишиванку,
Любов свого серця в узор укладала,
Щоб щасливу долю її донька мала.
Світлими хай будуть життя кольори,
Ясними світанки, ночі й вечори.
Кожен хрестик вишитий щоб її беріг,
Вишиванка мами - долі оберіг.
Щоб донечка лиха і біди не знала,
Мама у сорочку барвінок вплітала,
Кетяги калини ще й червону руту,
Щоб та не пізнала недолю і скруту.
Одягає донька вишиванку мами,
Зроблену дбайливо вмілими руками.
На ній розквітають перли-самоцвіти,
В кожну квітку вшиті мами заповіти.
Світлана Кулинич, 10.05.2023
