Позич мені, Боже, окраєць надії,
Краплину любові і жменьку тепла.
Верни довоєнні прості, чисті мрії,
Й мене поверни: ту, що завше була.
Бо десь розгубила себе по частинках
На всіх роздоріжжях, узбіччях, стежках.
Але я не плачу – то просто сльозинки
Застигли й блищать у глибоких очах.
Послухай уважно – багато не прошу,
З душі повикидую хлам...
Позич, любий Боже, щось добре, хороше.
Ти ж знаєш мене – я віддам.
Оксана Павлик.
