Позвольте рідні, любі друзі
Навіть у час сумних подій,
Вас поздоровить без ілюзій,
Але з букетами надій.
Війна закінчиться, доконче,
Завжди приходить їй кінець,
І наша армія розтопче,
І буде вільним Крим й Донецьк.
І заспокоїться природа,
Заплачуть вдови й матері,
Мій рідний, сильний, мій народе,
Вслухайтесь в співи кобзарів.
Тепер вони уже без кобзи,
Але слова звучать й бринять,
Як навесні річковий розлив,
Слова пливуть, слова дзвенять.
Не зупинити спів вкраїнський,
Великодушний наплив слів,
Несе він душі материнські,
І біль солдатських мозолів.
І ця мелодія від серця,
Від доброти самих людей,
У цілім світі вона ллється,
І у стареньких і в дітей.
Моя Вкраїна, ти найкраща!
У тобі є така душа,
Що ні одна чортівська хаща,
Не вб’є, не встромить нам ножа!
Бо кожне слово українське –
Пророче, звільнене від зла,
Хай зникне з мови все чужинське!
Щоб мова рідна розцвіла!
Gala Povachnijk
