Потихеньку все жовтіє.
Одягається земля
у сукенку трикотажну.
Загортаються поля
у старі картаті пледи,
в вицвівші старі хусткú.
Хтось пряде на нòві вбйори
тонкі шерстяні нитки...
Хтось так вправно розрізає
на горіхах кожухú
І майстерно підправляє
жовтим золотом грушкú.
Хтось шипшині одягає чи коралі,
чи ґердан...
Шовком айстрам вишиває
оксамитовий жупан.
Хтось малює тòнким пензлем
помаранчеві штрихи,
Стиглі яблука і сливи
пхає поспіхом в льохи.
Мила серденьку ґаздиня...
Дівка. Осінь молода...
В неї чарів повна скриня.
І коса руда-руда...
08.09.2021
Людмила Галінська
