Потреби людини, їх розвиток із віком.

Людина має споживати, щоб жити. Прагнення задовольнити свої потреби мотивує поведінку людини, формує сукупність її інте­ресів. Потреби людей дуже різноманітні, задовольнити їх нелегко, із кожним роком дедалі складніше, ураховуючи до того ж кількісне та якісне їх зростання.

Предметами першої необхідності вважають їжу, житло й одяг. До предметів розкоші належать дорогоцінності, золоті вироби, хутра, яхти тощо. Потреби існують у всіх людей, груп людей, со­ціальних прошарків, класів, держави. Головна особливість цих потреб полягає в їх безмежності. Оскільки людство розвивається, прогресують і його потреби. Підвищується культурний рівень лю­дей, зростають і розширюються духовні потреби. Будь-який новий винахід стає потребою і породжує цілий ланцюг нових потреб. Засоби масової інформації дуже оперативно роблять нову потребу надбанням усіх людей, байдуже, до якого класу вони належать або в якій країні мешкають: потреби ростуть кількісно ще й через збільшення народонаселення Землі.

Потреба — це природний потяг людини до визначених умов жит­тя, брак яких викликає хибне відчуття і породжує прагнення зміни­ти такий стан речей. Потреби — це спонукальні мотиви рушійних сил, що є об’єктивною основою «ідеальних спонукань» — інтересів, бажань, цілей тощо.

За способом задоволення виділяють:

• індивідуальні — це потреби в одязі, житлі, їжі тощо;

• колективні —ті, що спільно задовольняють у трудовому колек­тиві (будівництво спільних баз і будиночків відпочинку, колек­тивне управління виробництвом тощо);

• суспільні —- це потреби в забезпеченні громадського порядку, за­хисті навколишнього середовища тощо. .

За ступенем реалізації потреби можна класифікувати на:

• абсолютні — визначають за максимально можливим обсягом ви­робництва матеріальних благ і послуг(за найбільш сприятливих умов), які могли бути спожиті суспільством;

• дійсні — відповідають рівню розвитку економіки певної країни;

• платоспроможні — потреби, які людина може задовольнити від­повідно до власних доходів та рівня цін (тобто їх визначають за співвідношенням цін на предмети споживання і грошових до­ходів населення).

Численні потреби людини за спільністю ознак можна об’єднати в такі групи:

• матеріальні й духовні;

• загальні й конкретні;

• поточні й перспективні;

• задоволені й незадоволені;

• дійсні й абсолютні.

Потреби характеризують лише можливість споживання, але щоб ця можливість перетворилася в дійсність, слід виробити жит­тєві засоби. Величезна роль економічних потреб полягає в тому, що вони спонукають людей до дії. Отже, виробництво забезпечує різ­номанітні блага, які становлять необхідні умови життя й розвитку людського суспільства на будь-якому історичному щаблі його іс­нування. Інакше кажучи, блага, створені в процесі виробництва, утворюють різноманітні потреби, що становлять предмет інтересу.

Широко відома класифікація потреб, запропонована американ­ським ученим А. Маслоу. Він поділив їх на нижчі та вищі. До першої групи належать потреби фізіологічні, без задоволення яких неможли­ве саме життя людини. Після цього індивід прагне безпеки для себе, своєї сім’ї. До вищих потреб входять прагнення належати до певного кола людей, відчувати їх підтримку. Задоволення цієї потреби ви­кликає прагнення завоювати визнання, повагу, підняти свій престиж в очах оточуючих. Найвищою потребою в другій групі є прагнення лю­дини до самореалізації. Визначальними є економічні потреби, тобто той внутрішній мотив, що спонукає людину до економічної діяльнос­ті з метою забезпечення власного добробуту й добробуту членів сім’ї.