- Посуньтесь, хлопці, сяду біля вас,-
Сказав білявий молодий хлопчина.
Ще вчора, певне, танцював він вальс,
Сьогодні - в собі впевнений мужчина.
- Ти звідки родом? Скільки тобі літ?-
У нього запитали такі самі.
Бо видко, що й вони недавно світ
Чарують ледь помітними вусами.
І почалась розмова, звідки хто,
Хто чим раніше у житті займався.
Один сказав:
- Не встиг купить авто,
А інший:
-Лиш недавно закохався.
Хтось вихвалявся, що у них сади...
Їх було троє, десь із - під Полтави.
До когось не доходять поїзди,
У когось ще не скошені отави.
- У мене вчора народився син.
- У мене, хлопці, восени весілля.
- Я у своїх батьків лише один.
Як повернусь, ото буде застілля.
Аж раптом голос:
- Хлопці, я до вас.
Притихли всі, лиш відізвався ротний:
- Вже обмаль місця, ще тобі не час.
Живи, браток, живи, бо ти трьохсотий.
Посуньтесь, хлопці...
Таня Алексійчук.
