Послухай тишу як вона звучить.
У ній своя мелодія безкрая,
Що лине ніжно у вечірню мить,
Коли за обрій сонечко сідає.
Коли хмаринки білі в небесах
Пливуть по небу в полудневу спеку.
І віхола зірок молочний шлях
Дбайливо стелить у світи далекі.
Вона бринить в передчутті грози,
У блискавиці полум'яних стрілах,
У кришталі прощальної сльози,
У глибині очей безмежно милих.
Ця трепетна мелодія тишІ
Неуловима для людського вуха.
Її сприймаєш фібрами душі.
Спинись на мить і серцем слухай, слухай....
8.05.2023
Галина Бойчун-Іванець
Ілюстрація Олег Шупляк
