Я люблю цю жінку. Я захоплююся нею. Вона мене надихає, це та сама справжня українська пані – добра та працьовита. Вона в ці помідори стільки любові вклала, вони єдині у світі такі, і тільки в Україні. Я щиро говорю – на цю городину треба екскурсії організувати.
Жінка з чоловіком у глухому селі вирощують помідорчики, та такі смачні, що кожен рік ми вистроюємося у довжелезну чергу аби встигнути взяти свої десять кілограм щастя, аби хоча б на тиждень вистачило. Ви розумієте, ми вже скоро будемо родичатися у тій черзі, ми вже за ці роки так здружилися, що здоровкаємося при зустрічі. А як ми з чоловіком беремося за той останній помідор. Не дай Боже з’їсти останній, а субота ще не завтра. Пані приїжджає лише раз на тиждень. Жодного разу я не бачила, щоб хтось обирав собі який краще, бо всі найкращі і однаково смачні. А як вона їх ніжно кладе нам у торбиночки, ніби котиків в добрі руки віддає. Язик не повертається просити знижку, бо це вже не просто помідори, це шана та дяка за любов до нас. Ми ж ці помідорчики так довго чекаємо.
Сьогодні пожартувала, кажу, – ну такі смачні, як на гівні зрощені. Всі зніяковіли, чоловік мій оторопів, а пані все зрозуміла, віджартувалася та розповідає нам, що заради своєї городини вони з чоловіком корову тримають. Їм та корова зовсім не потрібно, молоко нікуди дівати, а гівно треба. Розумієте, як я люблю цю жінку. Вона моя найяскравіша селебриті. Ось від кого я фанатію.
Я все це пишу, то повірте, не тільки тут така красномовна, я реально щиро захоплююся цією пані, я говорю їй про кожного разу. Я з нетерпінням чекаю початок її сезону городини, я щоразу коли їм ці помідорки, просто прошу Бога за здоров’я цієї сім’ї та дякую, що вона нас всіх не покинула. До речі, росіяни були зовсім поруч, але обійшли її город стороною, це не пощастило, це Господь оберігав її нашими молитвами.
Ми потрібні своїй Україні! Ми потрібні один одному!
На фото середній помідор 884 грами, але у неї є і такі, що по 1,5 кілограма. Сьогодні перед нами забрали. Щоразу встановлюємо новий рекорд по вазі.
