Учитель - найдавніша професія, представники якої покликані не лише дати освіту, а й зберегти людське в людині, зберегти рід людський, передати те найкраще, що виробило людство протягом своєї історії, нинішнім і майбутнім поколінням
Учитель - найвище звання, яке існує в суспільстві. Людина починається з матері, з учителем вона продовжується. Будь-яка професія передбачає постійну роботу над собою задля безпосереднього росту як фахівця. Професія педагога окрім цього вимагає самовдосконалення особистості вчителя. При всьому розмаїтті методів навчання й виховання особистість педагога була і залишається його головним інструментом.
Давайте поміркуємо над словами Цицерона про те, що, маючи поганих кравців, - не матимемо гарного одягу, поганих пекарів - їстимемо такий-сякий хліб, а якщо матимемо поганих учителів, то не буде в нас майбутнього.
Бути вчителем - високе покликання. Праця вчителя нелегка: це відповіді на тисячі «чому», це гори різноманітної літератури, це кілометри шляху, пройдені по класній кімнаті, це кілограми зошитів, це радість спілкування з учнями, це гіркота свого безсилля в якийсь момент, це нескінченний пошук досконалості у всьому, прагнення дійти «до самої суті». Як і раніше, вчитель має бути зразком у всьому - в спілкуванні, культурі, манері триматися, своєї впевненості.
Покликання бути вчителем – це прагнення душі до саморозвитку, самовдосконалення, реалізація нелегкої місії на Землі.
Високе у душі покликання несу,
Таке високе, що сягає до зірок!
Батькам я вдячна, долі і Творцю,
Благословен хай буде кожен крок!
Я - вчителька, і на плечах у мене
Весь світ прекрасний: гори і моря,
Веселка й місяць, листячко зелене,
Все дороге і близьке - вся Земля.
Візьму дітей маленьких я за руки
І дам їм силу й радість пізнання,
І поведу їх в світлий храм науки –
Здобудем разом мудрість і знання!
Я - вчителька, а може, - з казки добра фея,
І з помахом руки зникає страх,
І оживає все, що є в портфелі.
Горить цікавість й радість у очах.
Зігрію в душах всі дитячі мрії,
Щоб холоднеча відійшла німа,
І не страшні дощі і сніговії,
І не злякає мороком зима!
Я - вчителька, і знаю всі дороги:
Стежки слизькі й спокусливі путі.
Вкажу я шлях лиш на святі пороги,
Щоб вибір правильний зробили у житті.
В житті немає легкої дороги,
Всі труднощі долатимем разом.
Сльозинки висушу і віджену тривоги,
Ми сильні, нездоланні, як гуртом!
Я - вчителька, і на руках у мене
Серця маленькі й долі чарівні,
В очах довіра і любов до мене,
Не треба долі іншої мені!
Я - вчителька, і з гордістю крокую
По цій прекрасній сонячній землі,
Добро посію, душі полікую.
Я - вчителька!
Тож заздрять хай мені!