Зима. Надворі сніжно і у дворах з'являються закутані в шарфи забавні сніговики. Але далеко не багатьом відомо, який надприродний сенс був у сніговика в минулому.
В кінці XV ст. Мікеланджело Буонарроті вперше зліпив снігову фігуру. Перша письмова згадка про сніговика зустрічається в книзі XVIII ст., а саме слово «schneeman», тобто «сніговик» спочатку виникло в німецькій мові.
Перші сніговики зображувалися недобрими лютими сніговими монстрами вражаючих розмірів.Тоді й з'явилися повір'я, згідно з якими сніговики представляють реальну загрозу для людей. Думали, що небезпечно ліпити їх в періоди повного місяця: для людини непослух може обернутися нав'язливими жахливими сновидіннями, нічними страхами, та й взагалі усілякими невдачами.
А в Норвегії існувало переказ про те, що сніговиків небезпечно розглядати пізно увечері через штори. До того ж, поганим знаком вважалося зустріти снігову фігуру вночі: її рекомендувалося обійти стороною. Тільки в XIX в. снігові створення «подобрішали» і незабаром стали незамінним атрибутом Різдва і Нового року. Вітальні листівки із зображенням милого усміхненого сніговика в оточенні веселих дітей швидко завойовували популярність.
В Європі сніговиків завжди ліпили поряд з будинками, щедро прикрашали гірляндами і домашнім начинням, вкутували в шарфи, а в руки вручали гіллясті мітли. В деталях їхній зовнішній вигляд має містичний характер. Наприклад, ніс у вигляді морквини прикріплювали, щоб умилостивити духів, що посилають врожай і родючість. Перевернуте відро на голові символізувало достаток у домі.
У Румунії прикрашають сніговика «бусами» з головок часнику. Вважалося, що це сприяє здоров'ю домочадців і оберігає їх від витівок темної сили.
Зараз (колись люта, зловісна купа снігу) є уособленням радості та свята. Але потрібно пам'ятати її зловісне значення, поганське походження та містичні деталі.
Джерело: http://talya-club.blogspot.com/2012/12/6.html
