Похмурий день і пустка у душі,
і дощ стікає краплями по шибці,
і у дворі зів'яли спориші,
мов сторож палиця стоїть на хвіртці.
Самотній двір засипав листопад,
із вишень листя падає, кружляє,
лише калина по святковому вдяглась,
разки намиста вправно приміряє.
Все заглядає у пусте вікно,
скоро ж зима і ягоди дозріють,
зірвати б їх, та пирогів спекти,
так й червонітимуть..,
бо руки мамині уже їх не обірвуть.
Стоїть без листя спустошілий сад,
і хата вікнами вдивляється до шляху,
ніхто за хвіртку не виходить зустрічать,
плаче дощем осиротіла хата.
Людмила Якушевич.
