Літера «ґ» не менш символічна для українців, ніж «ї».
Чому? Відповідаю:
Вона унікальна!
«Ґ» — справді українська літера, якої немає в більшості інших слов’янських кирилиць.
Вона позначає звук [g] (твердий проривний), на відміну від українського «г» [ɦ] (фрикативного).
Тобто завдяки «ґ» українська мова розрізняє два різні звуки, чого немає в російській.
Історія заборон та її відродження.
У 1933 році в СРСР літеру «ґ» вилучили з українського алфавіту, бо вона надто чітко відрізняла українську від російської.
Більше ніж пів століття українці офіційно писали лише «г», хоча в живій мові «ґ» зберігалася (особливо в західних говорах).
Лише у 1990 році «ґ» офіційно повернулася в українську абетку. Це стало символом мовного відродження та опору русифікації.
Функція в мові.
Вживається переважно в словах іншомовного походження: ґанок, ґрунт, ґудзик, ґрати, ґава.
Допомагає передати автентичність запозичень: Ґете, Ґданськ, Ґрузія.
Є і в питомо українських словах (здебільшого старих): ґазда, ґелґотати, ґринджоли.
Літера - символ
«Ґ» стало символом української окремішності: якщо «ї» — ніжна «візитівка мови», то «ґ» — її «твердий характер».
В культурі й акціях за українську мову часто можна побачити плакати з гордим гаслом: «Є ґ!».
Цікаві факти
В західноукраїнських говорах «ґ» вживається набагато частіше, ніж у літературній мові.
Дехто жартує, що «ґ» — це «найбільш українізована» літера, бо навіть її вигляд (г з рисочкою) нагадує, ніби вона «виросла ріжками».
