Поезія. Мистецтво слова, політ душі,
Неосяжність фантазії, багатогранність.
І де -не- де знайдуться рядки нудні,
Але для мене в книжках бездоганність.
Талант, інтонація, тривога, злість,
Радість, любов, безсмертне кохання.
І ти, як читач, як маленький гість.
Повинен відчути поета бажання.
Поезія - згусток емоцій, чуттів океан,
Розбурханих слів, укладених в рими
І тисячі тисяч завданих ран,
І ти сам на сам з поетом єдиний…
Можливо сьогодні, змінилися ми.
Вже зовсім не ті у нас погляди з вами,
Проте у цей час злої війни …
Вчимося як бути комусь ворогами…
Ми молодь проста у нас зброя своя…
Замість книг у руках телефони,
поезія вже якась не така ….
І слова десь з глибин – забобони.
Та серце в нас є, і душа завмира
Від щоденних новин в телеграмі
Ця жорстока, кривава , недоля- війна,
І молитва до Бога у храмі!
Та один заспівав « Україна моя!»
Тисячі за одним - «зажурилася…»
І Шевченка слова - як правда свята
і здається пророцтво здійснилося …
І писатимемо ми , як писали до нас
Наші предки послання віршами,
Що нарешті настав бути вільними час,
Що схрестили мечі з москалями.
Ми є діти війни, її голос і біль,
Ми відлуння ракет крилатих
У поезії – пісні для всіх поколінь
ми розкажем, як знищили ката!
Симоненко писав : «кожен з нас це є Я
І чи знаєш, що ти людина?»
Кожен з нас має своє особливе ім’я,
І одне на всіх ім’я - Україна!
Автор. Годованець Вікторія , учениця 10-А класу Ясенського ліцею
