Гукає, шумить, зове за собою
Твоя колискова зоря.
Як вечір в росі світанковій
Готується спати сім'я.
Важкі і безтомнії руки
Тягнуть за собою безмежний тягар,
Що вдень працював ти, знаючи муки,
Що день наступає і знову смерка.
Як правда: без сну небуває і тиші,
Де завтра, там буде й усе.
Оскільки, не знаєш, чи буде то краще
Спочинь і недумай про те!