«Молюсь і вірю…»
Молюсь і вірю. Вітер грає
І п'яно віє навкруги,
І голубів тремтячі зграї
Черкають неба береги.
І ти смієшся, й даль ясніє,
І серце б'ється, як в огні,
І вид пречистої надії
Стоїть у синій глибині.
Кленусь тобі, веселий світе,
Кленусь тобі, моє дитя.
Що буду жити, поки жити
Мені дозволить дух життя!
Ходім! Шумлять щасливі води,
І грає вітер навкруги,
І голуби ясної вроди
Черкають неба береги.
Аналіз вірша
Рік створення: 1918 рік
Збірка: «Під осінніми зорями».
Лірика: інтимно-філософська.
Жанр: вірш-рефлексія
Тема: ліричний герой зізнається в любові до всього світу, до всього, що його оточує.
Ідея: утвердження віри й краси як стрижнів, які тримають людину в цьому світі; возвеличення краси й гармонійності світу; висловлення бажання жити.
Основна думка: Твір має виразний життєствердний мотив:
Молюсь і вірю. Вітер грає
І п’яно віє навкруги,
І голубів тремтячі зграї
Чекають неба береги.
Мотиви: відтворення краси почуттів людини, її єднання з природою, стану закоханості у світ, звеличення любові до життя.
Образи:
людей: ліричний герой — людина, яка любить життя, його красу й натхненно йде в майбуття. Ліричний герой упевнений у собі, світ він уже називає своїм дитям і готовий жити, поки «дозволить дух життя». Бог, природа й він сам виступають єдиним, гармонійним цілим, і нам передається оця бадьорість, цей оптимізм молодого поета.
міфологічних істот: вид пречистої надії; дух життя;
природи: вітер, зграї голубів, води; предметів і явищ: моління й віра, клятва, синя глибина, берег, серце.
Символічні образи:
голуби (символ божественної присутності);
пречиста надія (символ чистоти, асоціація з Пречистою Дівою Марією як символом надії, захисту);
неба береги (символ досяжної гармонії);
блакитний, ясний, золотий (християнські символічні кольори чистоти, божественості);
Художні засоби
Епітети – пречиста надія, синя глибина, веселий світ, щасливі води, тремтячі зграї, голуби ясної вроди
Метафора – вітер грає, даль ясніє, стоїть у глибині,
Порівняння: серце б’ється як в огні.
Риторичні оклики: мені дозволить дух життя! Ходім!
Інверсія: голубів тремтячі зграї, черкають неба береги, голуби ясної вроди
Анафора: кленусь; і-і-ї.
Повтор(рефрен): черкають неба береги.
«У теплі дні збирання винограду»
У теплі дні збирання винограду
Її він стрів. На мулах нешвидких
Вона верталась із ясного саду,
Ясна, як сад, і радісна, як сміх.
І він спитав: — Яку б найти принаду,
Щоб привернуть тебе до рук моїх?
Вона ж йому: — Світи щодня лампаду
Кіпріді добрій. — Підняла батіг,
Гукнула свіжо й весело на мулів,
І чутно уші правий з них прищулив,
І знявся пил, немов рожевий дим.
І він потягся, як дитина, радо
І мовив: — Добре бути молодим
У теплі дні збирання винограду.
Кіпріда (грец. Kypris, Kypria) - епітет Афродіти, який походить від назви острова Кіпр - її улюбленого місця перебування.
Мул - міжвидовий гібрид від схрещення коня та віслюка, одержаний від самиці коня та самця віслюка.
Аналіз вірша
Дата написання: 1922 рік.
Збірка: “Сонети”.
Рід літератури – лірика
Жанр: сонет.
Вид лірики – інтимна
Тема твору: Зображення зародження кохання немолодого чоловіка та юної дівчини.
Ідея: Возвеличення почуття кохання, яке знаходить людину в усі часи – і в молодості, і в зрілості (у теплі дні збирання винограду – якщо говорити про цю пору, то це рання осінь, а в житті людини – зрілість).
Основна думка: Кохання найбільше пов’язане з молодістю, тому, коли вона минає, важко закохатись знову так безтурботноЇ.
Художні засоби
Епітети: теплі дні, на мулах нешвидких, із ясного саду, кіпріді добрій, рожевий дим.
Метафори: світи щодня лампаду, Кіпріді добрій; гукнула свіжо й весело на мулів.
Порівняння: ясна, як сад, і радісна, як сміх; знявся пил, немов рожевий дим; він потягся, як дитина.
Повторення: ясного, ясна
Образ дівчини з поезії “У теплі дні збирання винограду” – це символ радості, краси, неповторності.
Образи у вірші: літнього саду; молодої ясної, радісної дівчини на мулах; образ радісного молодого чоловіка.
Миксим Рильський написав свій вірш у жанрі сонету. Тут він, як і середньовічні поети, уславлює красу життя і головне його джерело – кохання. Перший рядок вірша ” У теплі дні збирання винограду” можемо трактувати і як час природи – рання осінь, і як етап в людському житті – зрілість. Останнім же реченням “Добре бути молодим
У теплі дні збирання винограду” поет показує, що можна залишатись молодим душею навіть в зрілості, тому не втрачати почуття краси і вміння закохуватись як юнак.
«Запахла осінь в’ялим тютюном...»
Запахла осінь в’ялим тютюном,
Та яблуками, та тонким туманом,
І свіжі айстри над піском рум’яним
Зоріють за одчиненим вікном.
У травах коник, як зелений гном.
На скрипку грає.
І нащо ж весна нам.
Коли ми тихі та дозрілі станем,
І вкриє мудрість голову сріблом?
Бери сакви і рідний дім покинь,
І пий холодну, мовчазну глибінь.
На взліссях, де медово спіють дині!
Учися чистоти і простоти
І, стопчуючи килим золотий.
Забудь про вежі темної гордині.
Аналіз вірша
Рік написання – 1925 рік
Вид лірики: філософська
Жанр: сонет
Тема: зображання стану природи восени і роздуми зрілої людини про те, що ж найголовніше у житті, у чому його принада й щастя.
Ідея: звернення до читача і заклик насолоджуватися життям, поки є така можливість.
Художні засоби
Епітети: в’ялий тютюн, свіжі айстри, рум’яний пісок, мовчазна глибінь, рідний дім, килим золотий
Риторичні питання: І нащо ж весна нам?
Метафори: ми тихі та дозрілі; вкриє мудрість голову сріблом; медово спіють дині; вежі темної гордині; запахла осінь тютюном та яблуками; коник грає на скрипку
Порівняння: у травах коник, як зелений гном.
Заклик: учися чистоти і простоти
У вірші «Запахла осінь в’ялим тютюном» поет закликає забути про «вежі темної гордині». Тобто у вірші є мотиви Святого письма про упокорення людської гордині : «І, стоптуючи килим золотий, забудь про вежі темної гордині».
