Ну, ось і друга шухлядка, заглянемо-но сюди. Ух ти, це не шухляда, а прямо Збройна палата! Всюди розсипи дорогоцінних каменів, зелених, блакитних, золотисто-жовтих! Хто ж господар всього цього багатства?
- Так це я, Берилій, не кричи так голосно!
- Ти ?! А сам такий простий, сіренький, тьмяний! Як тобі вдалося роздобути всі ці камінчики?
- Так, я виглядаю скромно, проте, всі ці смарагди і аквамарини - мої сполуки, різновиди мінералу берилу. Смарагд - дорогоцінний камінь першого класу, він забарвлений в яскраво-зелений колір домішками оксиду хрому. Смарагди, як дуже коштовне каміння і дорогий товар, добували ще єгипетські раби в пустелі Нубії для цариці Клеопатри. Блакитно-зелений, кольору морської води аквамарин, жовтий гелиодор, жовтувато-зелений берил, прозорий зелений хризоберил і його різновид александрит - зелений вдень і малиновий при штучному освітленні - ось лише деякі, але найбільш знамениті берилієві самоцвіти. Мене і назвали на честь мінералу берилу, а ще була ідея називати мене Гліциній від грецького слова «солодкий», тому що деякі мої солі солодкого смаку, хоча і неїстівні. Але врешті-решт все-таки я став берилієм. Сам я - активний метал, лужноземельний. Знаєш, чому мене і моїх братів так називають? «Лужно» - тому що після нашої реакції з водою середовище в розчині стає лужним (така ж історія у лужних металів, адже ти знайомий з Літієм?). Чи розумієш, луг - це така штука, яка нейтралізує кислоту. Ось додаси до продукту моєї реакції з водою кисленьку хлоридну кислоту, і від неї не залишиться майже нічого кислого! А «земельний» - тому що оксиди металів, схожих на мене, раніше називали «землями». Я один з найлегших металів, зате міцніше, ніж деякі конструкційні стали, і більш тугоплавкий, ніж інші легкі хлопці - Магній і Алюміній. Тому я, Берилій, - цінний авіаційний матеріал. Деталі літака, виготовлені з мене, в півтора рази легше, ніж алюмінієві. Ось тільки оксидна плівка моя отруйна, тому берилієві деталі не так вже й часто використовують - прикро! Ми, лужноземельні метали, активні, але все ж менше, ніж лужні. У нас два вільних електрончіка, адже в періоді ми другі за рахунком. Ці два електрона ми віддаємо вже не так охоче, як лужні метали свій один, але все ж розлучаємося з ними досить легко. Тому на повітрі ми теж швидко окислюємося киснем. Наприклад, я, Берилій, швидко покриваюся шаром свого оксиду, але зате потім він мене захищає, і далі я вже окислюється повільніше. Це означає, що мій оксид покриває мене, як кольчуга, він мене охороняє від Кисню повітря, вологи. Я йому дуже вдячний. Правда, через цю оксидну плівочку я трохи тускніший, бачиш, я не дуже блискучий. Але зате як виблискують мої камені!
