Почуття провини: я не допомагаю
Це почуття паралізує і не є продуктивним, його треба позбавитися якомога швидше.
Багато українців зараз почуваються винними — докоряють собі, що перебувають у більшій безпеці, ніж інші.
Всі ці переживання паралізують, приковують до стрічок новин, занурюють у потік самодокорів і заважають діяти, бути ефективними.
Бути живим, бути в безпеці, бути далеко від місця подій, дбати про безпеку своїх дітей — нормально.
Боятися, рятуватися, панікувати та втікати — наші природні реакції на небезпеку, пов’язані з інстинктом виживання. Вони спрацьовують першими. Це нормально.
Якщо зараз ви в безпеці й переживаєте гостре почуття провини — скористайтеся наступними рекомендаціями.
Переконайтеся, що ви та люди, які поряд з вами і залежать від вас, справді у безпеці. Про них є кому подбати та забезпечити базові потреби: сон, їжа, гігієна, базова медицина.
Включайтеся в активну діяльність у будь-якій сфері, яка вам доступна. Навіть невеликі справи можуть зіграти вирішальну роль.
Придумайте спосіб, у який спосіб можете надавати підтримку усім, хто її потребує.
Долучайтеся до спільнот, які вже щось роблять. Не лишайтеся наодинці, включайтеся в робочі процеси та ініціативи.
Складіть план: що саме і в який спосіб ви можете зробити. Дійте за планом.
Дійте і не виніть себе!
