Початок навчання – це якісно новий етап у становленні особистості. Відчуття, пов’язані з ним, не можна порівняти ні з якими іншими відчуттями з дитинства. Свято, урочистість і водночас тривога: а що далі, які несподіванки очікують попереду, приємними чи не зовсім вони будуть? Такі питання хвилюють не тільки дітей, а й їхніх батьків. Але так чи інакше, а з початком нового навчального року асоціюються все-таки позитивні емоції через яскраві враження, нові переживання, нові надії та несподівані зустрічі й знайомства.
Єдиної дати початку навчального року у світі не існує. Так, навчання у Німеччині та Франції починається в різні дні від початку серпня до кінця вересня, в Італії – 1 жовтня, в Японії – 1 квітня, у Грузії – 20 вересня. В Іспанії початок нового навчального року досі залежить від термінів збирання врожаю, і в кожній провінції країни ця дата своя. В Австралії, на протилежному боці земної кулі, навчатися починають у лютому, бо саме тоді у них закінчується літо.
Та й традиції святкування цієї події в різних країнах свої.
Так, у Німеччині вже 150 років існує традиція відправляти першокласників у школу з великим різнокольоровим пакетом. Його напередодні свята майструють самі майбутні школярі, а батьки наповнюють його солодощами та потрібними для навчання речами. Вже сидячи за партою, першокласники можуть розгорнути цей яскравий подарунок і подивитися, що ж поклали в нього батьки.
У Канаді першого вересня діти не йдуть до школи: вони святкують разом із батьками в перший понеділок вересня, але не День знань, а останні дні літа. Перший понеділок вересня у них називається Днем праці і вважається днем закінчення літнього відпочинку школярів. А школа для всіх стартує у перший вівторок вересня.
У США навчання починається в серпні або у перший вівторок вересня, бо кожний штат встановлює свою програму для школярів.
Традиції навчання також різні й особливі. В Японії, а також Австрії, за давньою традицією, дітей у школі вчать писати і правою, і лівою рукою. У більшості країн пишуть зліва направо. Справа наліво пишуть учні країн Близького Сходу. А в Стародавній Греції писали перший рядок справа наліво, а другий – навпаки.
Цікаві, своєрідні й захоплюючі традиції, пов’язані з періодом навчання дітей, існують і в Україні.
Отож, новий навчальний рік для українських дітей починається 1 вересня. Ця дата стала єдиною для усіх навчальних закладів 1935 року, коли було прийнято постанову з метою уніфікації системи освіти в тодішній країні республік-рабинь. Більше того, 1984 року ще однією постановою уряду було запроваджено в цей день відзначати свято – День знань. Хоча вже понад 30 років держави, в якій були прийняті ці нормативні документи, не існує, проте традиція розпочинати навчальний рік саме першовереснем збереглася не тільки в Україні, а й у багатьох інших незалежних країнах, які утворилися натомість, бо була закріплена додатковими указами та постановами відповідних законодавств переважної більшості цих суверенних держав.
Проте наші предки віддавали дітей на навчання в різні періоди. І 1 вересня також було: за однією з версій, з XV століття новий рік став починатися саме 1 вересня, а оскільки всі школи в ті часи були церковними, то й розпочинали вони свою роботу в перший день нового церковного року. За іншою версією, саме з приходом календарної осені закінчувалися найважливіші сільськогосподарські роботи, тому відпускати на навчання дітей без особливої шкоди для сім’ї можна було саме в цей час. Але були й інші терміни початку навчання: середина вересня для міських дітей та кінець жовтня для сільської дітвори. У книзі Олекси Воропая «Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Ч. 1» згадується ще одна дата початку навчання: 14 грудня. Саме в цей день православна церква святкує День пророка Наума. Ця днина і вважалася найкращою для оволодіння грамотою. «Батько Наум наведе на ум», - зауважували старі люди.
Про людину, яка необізнана в тому чи іншому питанні і ще не встигла набути досвіду, необхідного для його практичного вирішення, і нині говорять, що вона мало каші з’їла. Звідки походить цей вираз? Колись малюків, що готувалися до школи, називали «кашоїдами». Напередодні Наума мати варила кашу в горщику – її подавали на сніданок, який проходив урочисто і піднесено. Потім малюк, одягнений в чисту білу сорочку, прикривши горщик новим рушником, відносив кашу, що залишилася від сніданку, до школи, де учні швидко з нею справлялися. Батько, коли школяр залишав домівку, запалював на покуті перед образами свічку, примовляючи: «Святому на пошану, моїй дитині на розум».
До 2022 року 1 вересня було справжнім святом: радісні та хвилюючі зустрічі з однокласниками, вчителями, обмін літніми враженнями, урочисті лінійки, привітання від адміністрації навчального закладу, представників місцевої влади, батьків та громадськості, море квітів. Правда, більш прогресивні директори шкіл замість лінійок організовували для своїх учнів та вчителів цікаві квести, флешмоби, фотосесії, спортивні змагання, веселі конкурси – різні розважальні заходи, аби атмосфера Дня знань була справді святковою, а не офіційною. Традиційно лунав перший дзвоник, дуже символічний передусім для першокласників, які розпочинали свій новий період життя, та для майбутніх випускників, які розпочинали свій останній шкільний рік. А потім був перший урок. Його по-різному називали і теми були різними, але то був важливий мотиваційний (перший чи черговий) старт у країну Знань.
Але війна все змінила, і початок нового навчального року в кожній школі, училищі, коледжі, університеті напряму тепер залежить від безпекових умов для всіх учасників навчального процесу. З’являються нові форми святкування Дня знань. І в кожному навчальному закладі вони свої, особливі. Надіємося і віримо, що не стануть вони традиціями, що прийде мир в Україну з Великою Перемогою над рашистами. І новий навчальний рік для усіх здобувачів освіти, їхніх родин та педагогів стартуватиме у звичному офлайн режимі з веселим першим дзвоником.